— Ehbien, monprince. Gênes et Lucques ne sont plus que des apanages, des поместья, de la famille Buonaparte. Non, je vous préviens que si vous ne me dites pas que nous avons la guerre, si vous vous permettez encore de pallier toutes les infamies, toutes les atrocités de cet Antichrist (maparole, j’ycrois) — je ne vous connais plus, vous n’êtes plus mon ami, vous n’êtes plus мой верный раб, comme vous dites.
Упізнали? Це перший абзац роману Льва Толстого «Война і мір», який засвідчує, що напередодні війни з наполеонівською Францією всі хоч трохи освічені московити спілкувалися поміж себе французькою, інколи вставляючи кілька слів із мови, якими говорили «мужики». Після тої війни говорити французькою стало недоречно, і саме тому в найближчі десятиліття виникла літературна російська, мова, якою писали «класики», чиї твори моє покоління вивчало у середній школі. Щось подібне відбувається нині у нас — писати чи співати російською на тлі війни якось не виходить. Просто на очах з’являються нові твори українською, якими по вінця заповнені київські й не лише київські книгарні. Ті самі, де двадцять років тому практично не було книжок українською мовою. Звісно, якість цих творів далеко не завжди на належному рівні, але ж не всім бути класиками! Коли ж ці літературні класики у нас врешті виростуть і хтось із них вирішить написати роман про нинішню війну, йому теж доведеться починати перший абзац чужою мовою. Лише не французькою, а тою, якою досі розмовляє поміж себе наша «еліта», переважна більшість якої переходить на українську лише перед телекамерами.
Та повернемось до Льва Толстого. Свій роман він писав російською, але був упевнений, що читачі легко зрозуміють написане французькою, і тому спокійно вставляв у текст цілі французькі абзаци без перекладу. Згодом комуністичному режиму знадобилося знищити кілька поколінь освічених людей, аби мешканці колишньої імперії остаточно забули французьку і вже не могли читати роман Толстого без додаткового перекладу. Цікаво, скільки поколінь має змінитися після нас, аби українці вже не могли читати російською без перекладу? І чи вистачить для цього однієї війни?