Існують слова, вживати які привселюдно не прийнято. Я не про матюки, з ними у нас останнім часом все дуже добре. Я про інші слова, які були послідовно і методично видавлені з нашої мови московськими окупантами і які дуже повільно до нас повертаються або так і залишаються невживаними чи маловживаними. Головним із таких слів, безумовно, є слово «самостійна». Це слово опинилось у загоні понад сто років тому, одразу після приходу до влади більшовиків. Звісно, що не саме, а у сполученні зі словом «Україна».
Той, хто мав необережність сказати два згаданих слова разом, наражався на реальну небезпеку бути покараним владою, а той, хто це не промовив, а написав, міг одразу збирати речі. Це не стосувалось тих, хто натхненно звинувачував «самостійників» у всіх гріхах. Цим було можна. Я ще застав ті часи, коли синьо-жовтий прапор, тризуб та словосполучення «самостійна Україна» можна було побачити винятково на карикатурах сатирично-гумористичного журналу «Перець». Страх вимовити вголос чи написати слово «самостійна» був настільки великий, що вчорашні комуністи і комсомольці, які несподівано стали восени 1988-го безстрашними націоналістами, уникали цього слова як чорт ладану. Вони виступали спочатку за «суверенітет», а потім за «незалежність». Скажете, що це одне й те саме — яка різниця між самостійною і незалежною? Різниця є — діти та онуки тих, хто розстрілював і саджав до таборів борців за самостійну Україну, фізично не могли виступати за те, проти чого боролися їхні батьки та діди. Бо багато хто з них ще був живий. Як наслідок, ми отримали СБУ, яка є перейменованим КГБ СССР, а ветерани цього КГБ і досі отримують у незалежній Україні немаленькі пенсії. Українська Радянська Соціалістична Республіка, яка через тридцять два роки перетворилася на незалежну Україну, так і не стала досі самостійною. І досі це слово бояться вимовляти обрані нами зверхники. Бояться, скоріше, не свідомо, а інстинктивно. Знають, що слова «самостійна Україна» краще не вживати. Чому? Тому що після цього щось станеться. І буде це щось дня них не дуже приємним. Тому що слово «самостійна» — справжнє. В ньому є сила, якої немає у підібраних замість нього синонімах. Ви ж не будете заперечувати, що послати когось на «прутень», «пісюн», «піструн», «член» чи «пеніс» неможливо! Бо є у заборонених словах своя сила. Таємна, незрозуміла і страшна!