Василь пригадує, що 21 лютого 2022 року він щойно повернувся з далекого рейсу, а за кілька днів разом із дружиною поїхав із Києва до рідного Костополя провідати батьків. Уночі йому зателефонували й повідомили, що столицю атакують ракетами. Відтоді його життя розділилося на «до» і «після», повідомляє Костопільська міська рада.
Він одразу вирушив до військкомату, однак на той час мобілізовували переважно тих, хто вже мав бойовий досвід. Василь долучився до підготовки оборони, допомагав у тилу, робив усе можливе. Офіційно став до лав Збройних сил у квітні 2023 року — підписав контракт і потрапив у бажаний підрозділ.
Спочатку він був помічником кулеметника в роті вогневої підтримки. Згодом став навідником станкового протитанкового гранатомета СПГ-9. Саме тоді відбулися перші бойові виходи на Торецькому напрямку, де він пройшов бойове хрещення.
Пізніше Василь вирушив на офіцерські курси в Одесу, після чого повернувся в частину вже офіцером і очолив протитанковий взвод. Його шлях пролягав через Очеретине, Куп’янськ та Запорізький напрямок. Під час одного з обстрілів він дістав поранення й контузію, але не залишив підлеглих і продовжував утримувати позицію. Лише після ротації потрапив до стабілізаційного пункту, а згодом — до госпіталю. Одужавши, повернувся в стрій. Під час чергового обстрілу знову зазнав акубаротравми, проте відмовився від госпіталізації, адже командир роти був поранений, і підрозділ потребував керівництва.
Протягом сімнадцяти місяців Василь виконував обов’язки командира роти вогневої підтримки, а згодом очолив роту наземних безпілотних систем.
Позивний «Папай» з’явився не випадково — він нагадує про море і довоєнне життя в далеких рейсах. Моряк Папай — відомий персонаж американських коміксів і мультфільмів.
Про своїх побратимів Василь говорить із гордістю: вони стали для нього другою сім’єю, єдиним цілим, із яким ділиш усе — небезпеку, втому та короткі миті радості. Головна підтримка, яка не дає опустити руки, — це рідні: дружина, донька, син і батьки.
«Їхні світлини завжди зі мною. Коли стає особливо важко, я дивлюся на них і розумію, заради чого я тут. Війна відібрала багато — перші кроки дітей, перші слова, найцінніші миті. Після перемоги хочу надолужити згаяне — бути поряд і жити для сім’ї», — ділиться Василь.
