У доісторичні вже часи — 70-80-ті роки минулого століття — чимало «будівників комунізму» слухали вечорами по радіо «Голос Америки». Це було чи не єдине у той час доступне джерело хоч якої альтернативної інформації. Альтернативної офіційній брехні в газетах, радіо та телевізорі й чуткам, які, як тепер зрозуміло, здебільшого розпускала та ж сама влада.
Владі й чуткам вірити не виходило, тож залишався згаданий вище «Голос Америки» та ще кілька подібних «підривних радіостанцій», як називала їх тоді згадана влада. У програмах американського радіо власне Америка нас цікавила в останню чергу. Який сенс дізнаватися про подробиці їхнього життя, якого, як ми тоді думали, нам ніколи не побачити? Інтерес становило те, що американське радіо говорило про нас. Говорило, слід сказати, цікаво і об’єктивно. Особливо цікавими були виступи їхніх науковців. Тих, що професійно вивчали життя в СССР, захищали дисертації та читали лекції, пояснюючи американцям, а потім і нам по радіо, чому ми живемо саме так, а не інакше, і що нас може очікувати в майбутньому. Цих науковців називали або «совєтологамі» або «крємлєнологамі». Вже не пригадаю, чи це було одне й те ж саме, чи вони між собою чимось відрізнялись. Чого вони лише про нас нам не розповідали! А головне — не просто розповідали, а знайомили нас з результатами власних наукових досліджень, у яких намагалися передбачити наше майбутнє. Звісно, що ніхто з тих науковців навіть і близько не зміг передбачити того, що сталося у нас наприкінці вісімдесятих і на початку дев’яностих. Все, що сталося у нас, починаючи з 1985 року, включно з «пєрєстройкой», не кажучи про здобуття Україною офіційної незалежності, стало для американських знавців нашого життя повною несподіванкою. Власне, як і для нас самих. І що з того? Хтось повиганяв тих професорів з їхніх кафедр, де вони, як виявилося, десятиліттями займалися дурницями за дуже непогану зарплатню? Нічого подібного. Так само як у нас, де кафедри «історії Комуністичної партії» перейменували на кафедри «історії України», а кафедри «наукового комунізму» на кафедри «філософії» з тими ж самими професорами та доцентами, американські дослідники СССР теж переназвалися і горя не знають. Продовжують нас вивчати у затишних кабінетах їхніх університетів. Ми ж пішли далі! Тепер у нас розвелося стільки «знавців Америки», скільки американським дослідникам СССР колишніх часів і не снилося. Особливо тепер, коли чи не кожен, хто знає як ставити у тексті коми, разом із тими, хто не знає, розмірковують над американськими виборами, роблять висновки, дають прогнози і таке інше. Звісно, що оцінки і прогнози наших «американологів» є протилежними і часом заперечують самі себе. Єдине, що їх усіх об’єднує, — це намагання або налякати нас своїми «прогнозами», або навпаки — заспокоїти та обнадіяти. Припускаю, що хтось із них таки вгадає. Тому що прогнозувати американську політику нині не в стані навіть самі американці. І навряд чи вони вечорами читають чи слухають українських фахівців з питань їхнього життя. Хоча хто знає?