Із того, що відбулося минулого тижня найголовнішою, як на мене, була ратифікація Україною договору про вільну торгівлю із країнами СНД. Як не дивно, але про цю подію не так багато говорять представники "партії влади". Хоча саме вони мали б на увесь голос волати про те, що "виконали наказ своїх виборців", ще сильніше зблизившись із Росією. Насправді ж було сказано кілька суто ритуальних фраз про те, що цей договір сприятиме розвитку української економіки, створенню тисяч і тисяч нових робочих місць і таке інше. І все. Чому так, чому влада не пропагує власний "успіх"?
Відповідь проста — сама влада чудово розуміє, що цей так званий "договір про вільну торгівлю" суцільно невигідний Україні. Ще зовсім недавно це стверджував не хто-небудь, а сам Віктор Янукович, не кажучи вже про інших. Що змінилося з того часу? Може умови договору про вільну торгівлю із країнами СНД стали більш вигідні для України? Загалом вільна торгівля — це добре. Вона сприяє вільній конкуренції між виробниками, внаслідок чого вони змушені покращувати якість своєї продукції та знижувати її ціну, аби виграти конкуренцію. Для України це б означало необхідність вітчизняних виробників витримувати конкуренцію, що загалом добре. Але лише тоді, коли ця конкуренція є насправді вільною. Що ми бачимо у тексті договору, який я ретельно вивчив? Із числа товарів, якими Росія торгує з Україною, у договорі передбачено 94 (!) вилучення, що становлять понад вісімдесят відсотків того, що постачає нам Росія. Головним експортом Росії є ясна річ. нафта і газ. Так-от вони оподатковуються за "спеціальною схемою", яка нікому не відома. Який результат? Українські підприємства отримуватимуть російський газ набагато дорожче, ніж російські. Після чого між ними почнеться "рівна" конкуренція у рамках договору про "вільну торгівлю". Можна продовжувати приклади. Але гадаю, що цього досить, аби зрозуміти, що ратифікований договір для України невигідний. І не просто невигідний, а й фактично кабальний. Бо в разі виникнення суперечок в рамках договору сторони мають звертатися до спеціального суду, який знаходиться... у Санкт-Петербурзі. Вгадайте із трьох разів, на чию користь буде рішення цього суду у тому разі, коли хтось із українського боку вирішить спробувати захистити свої інтереси у суперечці із російською стороною. Запитаєте, чому ж тоді такий невигідной для України договір таки був ратифікований? Напевно, у Росії, а точніше, у російського очільника Путіна є відомі лише йому важелі впливу на нинішню українську владу. Які саме? Сказати важко. Але те, що Путін відверто зневажає нинішнє українське керівництво, не викликає жодного сумніву. Складається враження, що Янукович зробить усе, чого б не забажав Путін. А що робити Януковичу, коли в результаті дій його влади вже майже ніхто не хоче мати справу із Україною? Лише тулитися до Росії, виконуючи усі забаганки її керівника. Чого варте лише принизливе очікування Януковичем російського президента на запланованій зустрічі у Криму упродовж чотирьох годин. Це було приниження не самого Януковича, бо ж не на приватну вечірку збирались, а усієї України, бо зустріч президентів була офіційною, то її час і місце узгоджувалися за кілька місяців наперед. Та не лише ратифікація договору про вільну торгівлю справила минулого тижня негативне враження і принесла загрозу Україні. Верховна Рада дозволила Кабміну уперше із 2000 року видати державні гарантії під кредити приватних підприємств. Такий кредит розміром у 44 мільярди гривень буде взято у Китаї. Ким саме — поки що невідомо, зате відомо, що кредит цей, як усі кредити, під які давалися державні гарантії, віддаватиметься із бюджету України, тобто із наших з вами коштів. Аби було зрозуміло, наскільки глибоко Микола Азаров заліз до нас у кишеню в інтересах невідомого підприємства, нагадаю, що загальна сума депозитів приватних осіб в українських банках становить близько 500 мільярдів. Ось і рахуйте, яку суму Кабмін фактично "подарував" приватному підприємству. І, нарешті, не можу не згадати про виборчу кампанію яка стартувала цього тижня. Мене, звісно, цікавив список кандидатів від Об'єднаної опозиції. Не обговорювати ж списки Партії регіонів, яких не бачили в очі навіть учасники з'їзду, які ці списки затверджували. Так-от у списку Об'єднаної опозиції аж два представники нашої області, перший із яких на 78-му місці, а другий десь ближче до сотого. А по мажоритарному округу у Рівному кандидата взагалі не висунуто. Чому? Кому "відданий" цей округ і на яких умовах? Я особисто не раз пропонував врахувати при висуненні кандидатів від опозиції думку рівнян, але процес висунення і затвердження кандидатів від опозиції як був закритим і незрозумілим, так і залишився. Залишається одне — змусити враховувати нашу позицію безпосередньо на виборах. Ми вільні самі оцінювати переваги та недоліки кандидатів і не просто вільні, а зобов'язані це зробити.
