Чи знаєте ви, що наше славне місто Рівне посідає перше місце у світі за кількістю дипломованих інженерів-гідротехніків? Хоч на душу населення, хоч на квадратний метр, хоч на кубометр об’єму. Причина цього небаченого світом феномена очевидна і добре відома: наявність у місті всім відомого вищого навчального закладу, який готує тих самих гідротехніків вже п’ятий десяток років. І все одно пояснити це нормальним людям неможливо. Уявіть собі, наприклад, Оксфорд чи Кембридж, де випускники місцевих університетів керують таксі, торгують на базарах, охороняють громадський порядок і так далі. Неможливо таке уявити. Бо диплом справжнього університету є свідченням наявності справжньої вищої освіти, а не перепусткою на певне робоче місце чи довідкою, яка дозволяє не служити у війську. Залишимо справжні університети у спокої. Бо ж Рівне — не виняток.
Чи знаєте ви, що наше славне місто Рівне посідає перше місце у світі за кількістю дипломованих інженерів-гідротехніків? Хоч на душу населення, хоч на квадратний метр, хоч на кубометр об’єму. Причина цього небаченого світом феномена очевидна і добре відома: наявність у місті всім відомого вищого навчального закладу, який готує тих самих гідротехніків вже п’ятий десяток років. І все одно пояснити це нормальним людям неможливо. Уявіть собі, наприклад, Оксфорд чи Кембридж, де випускники місцевих університетів керують таксі, торгують на базарах, охороняють громадський порядок і так далі. Неможливо таке уявити. Бо диплом справжнього університету є свідченням наявності справжньої вищої освіти, а не перепусткою на певне робоче місце чи довідкою, яка дозволяє не служити у війську. Залишимо справжні університети у спокої. Бо ж Рівне — не виняток. У кожному з міст колишнього Союзу місцевий вищий навчальний заклад визначає фах (за дипломом) більшості населення з освітою. Дивує інше: чим більше в Рівному ставало дипломованих гідротехніків, тим гіршим був стан гідротехнічних споруд у самому місті. Зведені на нашій скромній водній артерії дамби і греблі перетворили практично всі відкриті водні поверхні на болота, що стрімко заростають ряскою. Про район Басівкутського ставка і говорити не доводиться: вода заливає його щороку, зухвало ігноруючи гідротехнічні споруди, зведені нашими дипломованими гідротехніками. Тепер заговорили про нову загрозу: гребля на Басівкутському ставку може не витримати тиску води через свій аварійний стан. Мовляв, прорве вода цю греблю і затопить центр міста як яку-небудь Джакарту. І покажуть наше місто по телевізору усьому світу. Покажуть воду на вулицях і людей, що сидять на дахах невисоких будинків, чекаючи допомоги від рятувальників. Не хочеться уявляти таку перспективу, але якщо уявити, то чи не першим під водою опиниться промтоварний ринок на вулиці Замковій. Той самий, де стоїть щодня, торгуючи китайсько-турецьким мотлохом, добра сотня тих самих гідротехніків, які забули про науку наступного дня після отримання диплома. Хоча якщо порахувати, то самими лише дипломними роботами та кресленнями, зробленими майбутніми гідротехніками за понад сорок років, можна було б перекрити дамбою не те що Басівкут, а й середніх розмірів море. Що цікаво, наші діди та прадіди облаштовували ставки чи не у кожному селі без дипломів гідротехніків. І стоять ці дерев’яні греблі по сто років, не викликаючи жодної тривоги. І течуть, там де треба, річки, стоять, там де треба, ставки. І боліт нових на місці річок не з’являється. Тільки мало залишилось таких річок. Бо ж, окрім гідротехніків, наш славний інститут готував десятками років ще й меліораторів, від яких досі не може очухатися природа Полісся. Висновок простий — не можна допускати наших гідротехніків до реальної води, гребель та дамб. Нехай собі пишуть дисертації, читають лекції, роздають один одному дипломи та свідоцтва. І йдуть після цього куди захочуть. А греблю Басівкутську полагодити можна і без гідротехніків. Досить прислати батальйон спеціальних військ, які переправи для танків влаштовують. Вони все зроблять за кілька днів. Бо гідротехніків з Рівного у війську практично немає.
