Чи повернеться «п’яний місяць»?

Тож коли перше січня випадало на середину тижня, слід було вже другого січня зранку йти на роботу чи на навчання. Якими були ті робота та навчання — це вже інше питання. Але так було, і слід було пристосовувати свої святкові бажання до реалій життя. Ці реалії змінилися саме у середині дев’яностих, коли Україна згадала, що вона християнська, і заходилась активно надолужувати пропущене за час московсько-більшовицької окупації. Святкували все і всі! Починали 13 грудня на Андрія і завершували 20 січня після Водохреща. Держава, яка на той час була вже наша, цьому процесу не перешкоджала, а навпаки — заохочувала. Причина була проста — приватний бізнес міг святкувати хоч кожен день, а державні службовці мали у цей час сидіти на робочих місцях! Тому влада вирішила цю несправедливість усунути і офіційно оголошувала до десяти вихідних днів поспіль! Гуляти так гуляти! Тим більше, що виробництво горілки та закуски на той час вже так-сяк налагодилося і проблем з тим, що пити і чим закушувати, не виникало. Попервах народ цьому зрадів і почав бухати як солдат у самоволці. Коли ж за певний час організм багатьох святкуючих благав своїх господарів припинити пиячити, виявилось, що не виходить! Не зрозуміють навколо, чому це ти майже щодня не випиваєш і не закушуєш! Навіть найбільш компанійські з числа моїх знайомих, яким до того варто було лише дозволити святкувати, почали тихо скаржитись! Печінка, шлунок, підшлункова, тиск, легені… Але не здавались — щойно наставав грудень, вони знову ставали на п’яну вахту і продовжували нищити себе спиртом та холестерином. Давно це було — тепер вони вже не пиячать. Бо там, де більшість із них лежить, вже не наливають! Але страждало не лише здоров’я — почав занепадати бізнес: коли ти по кілька тижнів святкуєш і не заробляєш грошей, ці гроші зароблятиме хтось інший! Таким чином, все йшло до того, що від «п’яного тижня» слід якщо не відмовитись зовсім, то хоча б максимально його скоротити. Цей процес тривав би ще досить довго, якби не війна. Бо війна, по-перше, скасувала усі святкові вихідні, по-друге, поставила московське Різдво 7 січня поза законом. Це зовсім не означає, що «п’яний місяць» зовсім пішов у небуття. Але в тому вигляді, як колись, коли країна бухала цілий місяць офіційно, його вже точно ніколи не буде. А що буде? Не знаю. Для початку слід перемогти ворога, а вже потім думати про свята. Але щось підказує, що після нашої Перемоги той «п’яний місяць» вже не повернеться — бо ми його переможемо разом із ворогом. Щоб двічі не вставати!