Рівень безробіття в Рівному постійно знижується. Але при цьому існує низка проблем, які не дозволяють стверджувати, що із зайнятістю у нас усе гаразд. Про них розповідає директор центру зайнятості Андрій Грещук:
— Економічне зростання, яке ми спостерігаємо останнім часом у країні та місті зокрема, призводить до того, що ринок праці постійно звужується. Тобто кількість осіб, які намагаються змінити роботу або продовжують її шукати, постійно зменшується. Це об’єктивний показник, який сприяє зменшенню чисельності безробітних, котрі реєструються у нашому центрі зайнятості. Зокрема, у 2006 році їх було на 600-800 осіб більше — нині на обліку перебуває всього 2400 осіб. Чому ж ми не можемо забезпечити всіх цих людей роботою? Основна проблема полягає у тому, що більшість людей, які до нас приходять, — це жінки. На перше грудня цього року 70 відсотків зареєстрованих безробітних — саме жінки. Катастрофічно не вистачає чоловіків — якщо на одне «чоловіче» робоче місце показник у середньому становить 0,7, то на «жіноче» — 7-8. Тобто саме стільки жінок претендує на одну й ту саму роботу. Робочі місця для жінок — це насамперед виробництво, час від часу пропонують роботу бухгалтерам, а також у торговельних закладах. Але ж майже 60 відсотків жінок приходять до нас із вищою освітою, при цьому законодавство передбачає, якщо людина має вищу освіту, вона першочергово має право на роботу за освітою. А ця вища освіта переважно — гуманітарна та правнича сфера. Загалом, жіноче та молодіжне безробіття — це основні серйозні тенденції, які виявляються нині на ринку праці в Рівному. Наступний момент — катастрофічна нестача робітничих кадрів. Людей, які готові працювати на будівництвах, на заводах, починаючи від «Азоту» й закінчуючи приватними структурами. Наприклад, не вистачає декілька сотень зварників, причому заробітну платню пропонують від півтори тисячі гривень. Але просто фізично немає людей, які готові кваліфіковано виконувати таку роботу. Крім цього, потрібні будівельники, фахівці з роботи з металом. З цією проблемою, думаю, стикається уся держава — через це, на моє переконання, постане питання економічної безпеки держави. Переміщення робітничих кадрів з одного регіону в інший стане настільки актуальним, що державі доведеться витрачати на це значні кошти. Можливо, доведеться повернутися до відомчого житла, щоб залучити на виробництво тих фахівців, які живуть у інших регіонах. — Але ж молодь вважає, що робітник — це не престижно... — Справді, ще одна проблема — вироблення серед молоді в суспільстві стереотипу про те, що людина розумна не піде працювати на виробництво, а обов’язково повинна стати юристом, економістом тощо. На це спрямовані й зусилля батьків молодих людей, які насправді не думають про те, що уже незабаром тій молодій людині буде важко знайти роботу. Звідси та проблема, що на обліку в нас перебувають переважно юристи, вчителі, фінансисти, економісти, екологи — випускники ВНЗ, які не можуть себе реалізувати та знайти роботу. — Наскільки гострою є проблема заробітної платні? — Рівень заробітної платні — дуже важливе питання. Чому в деяких наших закладах торгівлі виникла проблема з персоналом, коли відкрилися великі гіпермаркети? Там висока зарплатня та кращі умови для роботи, тому багато хто пішов саме туди. Нині деякі будівельні фірми збільшують зарплатню для працівників від двох тисяч гривень, для того щоб їхні працівники не переходили на інші підприємства. Міграція працівників викликана бажанням знайти більш оплачувану роботу, а тому керівники деяких фірм зрозуміли, що вигідніше мати постійну робочу силу. Хоча таких, на жаль, небагато — на сьогодні у нас лише десять відсотків вакансій мають зарплатню вищу за 1200 гривень — це середня заробітна платня по області. Разом з тим, чверть наших вакансій — робочі місця з платнею менше 800 гривень. — Більшість проблем, про які ви говорите, можуть бути притаманні усім регіонам. А які проблеми зайнятості є специфічними для нашого міста? — Якщо пригадуєте, Рівне у 80-х роках розвивалося завдяки припливу робочої сили з північних районів — відкривалися нові заводи, підприємства. Нібито те саме може відбуватися й зараз, проте одразу постає питання — чи будуть люди їхати сюди, якщо немає житла? Очевидно, що ні. Гуртожитки підходять для молоді, для одинаків. Ось саме через це постане питання відомчого житла. Також можна вирішувати проблему довезення робочої сили. Наприклад, кондитерська фабрика своїх окремих працівників організовано довозить майже за 30 кілометрів від міста.
