Тридцять років тому, коли розвал «соціалістичної системи господарювання» став неминучим, я почув від когось мудру приказку — соціалізм треба будувати, а капіталізм — дозволити. Приказка справдилася навіть сильніше, ніж можна було сподіватися. Влада усіх рівнів поступово визнала її мудрість, а потім почала нею користуватися. Справді, які ж дурні були ці комуністи, коли мали владу!
Мастили собі голови усілякими планами, щось увесь час будували, не маючи ані дня спокою! Тепер не те! Тепер влада розумна — нічогісінько не будує. Лише дозволяє або не дозволяє це робити іншим. І не задарма! Запитайте будь-якого забудовника, скільки коштує отримати дозвіл на зведення чого-небудь. І він вам нічого не відповість. Тому що не знає! Бо нова влада прийшла восени до наших міст, сіл та територіальних громад. Абсолютно чиста і непідкупна! Звідси проблеми — спробуй дізнайся як, через кого і скільки слід тепер занести цим непідкупним, аби вони просто дозволили будувати хоча би щось! Скажете, що все вірно? Що влада оберігає наші міста і села від неконтрольованої хижацької забудови, яка знищує природне середовище, пошкоджує старі невідремонтовані комунікації, спотворює історичний пейзаж посеред наших високохудожніх хрущовок, сталінок та панельок! Все воно ніби і так, але якось не дуже сильно наша влада це все оберігає. Кляті забудовники все одно будують саме там, де активісти кажуть, що не можна. Бо активістів прислали інші забудовники… А влада, мов той друшляк, все це крізь себе пропускає. Але щось таки у тому друшляку залишається — інакше не витрачали би ті кандидати на виборах таких дурних грошей! Одне втішає — поки що не треба просити у влади дозволу щось про неї писати. Наприклад, запропонувати тій владі хоча б щось збудувати. Але краще не треба, бо коштуватиме це будівництво усі гроші і триватиме десятиліттями. Нехай вже просто дозволяють. А ми вже якось пристосуємось.
