У Києві заходилися облаштовувати фан-зону на Хрещатику. Це таке місце, де ті, хто не зміг чи не захотів піти на стадіон, можуть подивитися футбол на великому екрані. І на свіжому повітрі. До повітря ми ще повернемось, а поки спробую випередити ваше здивування вибором теми для цієї замітки. Справді, а що там облаштовувати? Поставив сцену та екран і все! Нехай собі приходять і дивляться! Це ми так вважаємо. Точніше, вважали до цього тижня.
У Києві заходилися облаштовувати фан-зону на Хрещатику. Це таке місце, де ті, хто не зміг чи не захотів піти на стадіон, можуть подивитися футбол на великому екрані. І на свіжому повітрі. До повітря ми ще повернемось, а поки спробую випередити ваше здивування вибором теми для цієї замітки. Справді, а що там облаштовувати? Поставив сцену та екран і все! Нехай собі приходять і дивляться! Це ми так вважаємо. Точніше, вважали до цього тижня. Тому що перше, що почали встановлювати на Хрещатику — великі білі одноповерхові споруди розміром п'ять на двадцять метрів. Через кожні п'ятдесят метрів по споруді. І шланги до цих білих споруд почали протягувати. Коротше — для тих, хто буде дивитися футбол на Хрещатику, облаштували комфортабельні туалети. Вперше за тисячу років. Бо усю попередню тисячу, а якщо вірити нашим історикам — півтори тисячі років, кияни і гості міста збиралися на майданах просто так, без усяких туалетів. І усю ту тисячу років якось обходилися. Знаменита Помаранчева революція, яка буяла на Хрещатику кілька місяців, теж тих туалетів не потребувала. І нині цілодобовий табір патріотів, що вимагають на тому ж Хрещатику свободу Юлії Тимошенко, теж без усяких туалетів стоїть. А тут — наставили ледь не на кожному кроці. Та ще й чисто там, напевно, буде, і безплатно. Загалом це нормально — поруч продаватимуть пиво та води, а також різні смачні харчі. Куди людям після цього бігти? Тисячу років влада у Києві про це не думала. Ані польська, ані царська, ані радянська, ані нинішня українська, хоч тобі "злочинна", хоч "патріотична". А тут із Європи приїхали. Не можуть вони так, як ми. Їм треба, щоб було куди піти, попивши пива. І не просто піти. А піти близько, комфортно та гігієнічно. Наші люди, звісно, це все побачать, оцінять і скористаються. Цікаво, що буде потім, коли Європа з Києва поїде. Розберуть ті туалети і ми знову побіжимо по кущах, закапелках та під'їздах? Чи нам сподобається і ми вимагатимемо від влади, щоб все залишилося так, як було при європейцях. Щоб через кожні п'ятдесят метрів. Зручно, чисто і безплатно. Думаю, що це і буде перевіркою нашої готовності долучитися до цивілізованої Європи. І якби я був керівником якоїсь політичної партії чи блоку, то на кожен свій мітинг встановлював би оці самі — білі, чисті, зручні та безплатні. І залишав би їх після мітингу, аби місцева влада утримувала їх у належному стані. Гадаєте, за мою партію тоді б проголосувала більшість? Чи думаєте, що нашому люду на оце біле, чисте, зручне і безплатне наср… Власне, а чому ні? Саме для того ж воно і встановлюється у всіх цивілізованих країнах. А не для того, щоб ті, хто скористався, потім правильно проголосував. Бо наявність отих білих, чистих, зручних та безплатних є нормальною людською потребою. Яку більшість із нас поки що не усвідомила. Саме тому ми і не європейці.
