Навіть свідоцтво на право власності і ордер на поселення в квартиру не завжди означають, що ви є власником житла, яке придбали. У такій ситуації опинилися мешканці 26 квартир новобудови на вул.Крип’якевича у Костополі. Хтось почав робити ремонт, а хтось уже й завершив і жив у новій квартирі, аж поки рішенням суду втратив право на неї.
— У 2007-2008 роках ми в присутності нотаріуса уклали попередні угоди купівлі-продажу квартир у будинку на вул. Крип’якевича з приватною фірмою «Біна», якій одразу сплатили частину коштів за житло, яке тоді будувалося, - розповіла одна з мешканок будинку Тетяна Волянюк. — Я уклала угоду у квітні 2008 року і одразу заплатила за 2-кімнатну квартиру 20 тисяч доларів з умовою доплати решти 10 тисяч доларів через півроку. Деякі люди одразу оплатили повну вартість, а хтось ще кредити сплачує. У червні 2008-го три під’їзди цього 5-поверхового будинку мали здати в експлуатацію, після цього ми мали укласти з «Біною» остаточні договори купівлі-продажу. Ми, покупці квартир, свої зобов’язання виконали і гроші у встановлені терміни сплатили, а «Біна» почала переносити строки здачі будинку й уникати зустрічей та будь-яких контактів з нами. Відтак ми не могли отримати договорів купівлі-продажу й стати законними власниками житла. І щоб закінчити роботи в будинку, за власні кошти винаймали місцевих будівельників. Водночас у березні 2010 року подали позов до Костопільського районного суду до ПФ «Біна» про визнання договорів укладеними та визнання права власності на квартири в будинку на вул. Крип’якевича в Костополі, оскільки договори не були укладені з вини відповідача. До суду «Біна» подала заяву, в якій визнала позовні вимоги й просила розглянути справу без її участі. Суд визнав договори позивачів укладеними, а їх — власниками. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Однак у справі з’явився Промінвестбанк і заявив, що ці квартири перебувають в іпотеці банку, а тому не можуть належати громадянам. У серпні 2011 року Вищий спеціалізований суд України скасував рішення районного суду та ухвалу Апеляційного суду, а справу за позовом 26 громадян відправив на новий судовий розгляд. — Ми усі зареєстровані у цих квартирах, — продовжила п.Тетяна. — Що тепер робити і що буде далі — не знаємо. Консультувалися в адвокатів, вони кажуть, «справа непроста». Ще три під’їзди в цьому будинку, наскільки мені відомо, були завершені з допомогою Державної іпотечної установи, люди в ці квартири вселилися, і претензій ніхто до них не має. Коментар міського голови Костополя Євгенія Денисюка: — Ми пішли назустріч цим людям і прийняли будинок на баланс будинкоуправління міськради, щоб можна було підвести комунікації — воду, світло, газ, подати тепло. І свідоцтва на право власності вони отримали, й ордери, що дає можливість звертатися до суду. Але ні до яких судових скандалів міськрада відношення не має. Люди укладали договори з приватною фірмою, а не з нами, і ніхто за порадою до мене не звертався. На той час будинок не був зданий в експлуатацію, може, невисока ціна житла привабила. Як повідомила прес-секретар прокурора Рівненської області Людмила Суржук, до Костопільської районної прокуратури з цим питанням ніхто не звертався. До «Біни» мала претензії Державна іпотечна установа за порушення термінів передачі їй близько 30 квартир. Справою займалася прокуратура Рівного, і під час розгляду її в суді «Біна» передала ті квартири іпотечній установі, на них виписано ордери і в них вселилися люди.
