У 60-х роках минулого століття подарувала нашій сім'ї старенька родичка баба Віра альбом із вклеєними в нього листівками — такими ж старими, як і їхня власниця. Час від часу я переглядала цей дивовижний світ гламуру з ангелочками, квітами, милими жіночими обличчями і неймовірно хотілося дізнатися, що вони містять на звороті — написи, адреси, дати.
Та за десятки років клей глибоко в'ївся в папір, і відклеїти листівки, не пошкодивши напису, вже неможливо. Однак нещодавно наважилась відокремити поштівки від альбомних аркушів і тепер маю можливість з окремих слів мати хоч якесь уявлення про час їхнього виготовлення, імена і адреси тих, кому вони були адресовані. Сам альбом виготовив чоловік баби Віри дід Андрій, який у Рівному працював палітурником. Це подружжя було бездітним і ніколи не мало власного житла, часто змінювало рівненські адреси, винаймаючи помешкання.
Найбільше листівок у старому альбомі вітальних — зі святами Різдва, Пасхи, Нового року, днем ангела. В той час вітальна листівка — це маленька, але дуже важлива родзинка будь-якого свята, адже саме вона навіть через багато років здатна воскресити в нашій пам'яті давно забутий святковий день.
Поштова листівка народилася наприкінці 1860-х років і поступово набула масового поширення у всіх країнах як найдешевший вид поштового відправлення. Одними з найбільш розповсюджених стали різдвяні листівки, найстарішими з яких були середньовічні гравюри із зображенням християнських мотивів. Вважається, що звичай дарувати на Різдво листівки виник в Англії. З цієї країни новорічні листівки прийшли і до нас — привозили готові листівки без напису, поздоровлення писали каліграфи, тому були вони доволі дорогими. Листівки зберігали в сім'ях, ними прикрашали житло, їх оформляли як картини, колекціонували, вклеювали в альбоми, дарували рідним людям. Листівки стали справжнім витвором мистецтва, а мистецтво, як відомо, не знає чітких кордонів. Серед сюжетів різдвяних листівок переважали зображення зимових пейзажів, веселих дітлахів, які грають у сніжки і виліплюють сніговика чи катаються на ковзанах і, звичайно, добрі обличчя ангелів. Часто використовували і картини відомих художників.
У 1874 році був заснований Всесвітній поштовий союз, який встановив міжнародний стандартний розмір листівки 9 х 14 см, а у 1925 році — 10,5 х 14,8 см. Спочатку зворотний бік листівки призначався для адреси, а з 1904 року її ліва половина відводилась для листа. На звороті вклеювалась поштова марка. Отже, зворотний бік дає найбільше інформації про листівку: марка вкаже дату, номінал і зображення поштової мініатюри відповідної держави, з якої адресована листівка. Поштові штемпелі відправника і одержувача — точну дату і адреси. Вихідні дані друкарні — видавця, автора, ціну і дату. Вся ця інформація дуже цікава для дослідників і колекціонерів поштових листівок, які займаються філокартією.
Більшовицький переворот у Росії зруйнував традицію дарувати новорічні й різдвяні листівки, як і саму традицію свята з прикрашеною ялинкою, колядуванням, усіма народними і християнськими звичаями. Натомість вводилась нова культура привітань із святами комуністичного режиму. І в кожній родині й до сьогодні зберігаються сотні листівок, якими ми вітали своїх близьких з Днем Жовтневої революції, з 8 Березня, з Днем Радянської армії, з Новим роком, на яких обов'язково була присутня радянська символіка, космічні кораблі й переважав червоний колір. Новорічні листівки почали з'являтися в СРСР у 40-х роках.
У моєму старому альбомі 15 листівок з Різдвом і Новим роком, випущених у різні роки в різних державах, але усі адресовані у Рівне. Одна з адрес, яку можна прочитати, це вул. Омелянівська (тепер вул. Шевченка). Невідомий мені Дьома надсилав на цю адресу листівки у 1910-1920 рр. на ім'я власниці будинку Ксенії Пилипівни Кухарцевої з позначкою: «для Віри». Дрібним, але чітким почерком чорним чорнилом він писав лаконічне щире вітання і благання: «Я буду виходити до кожного поїзда в неділю, чекаючи тебе». Більшість листівок — саме від цього чоловіка з різних міст (очевидно, він працював на залізниці чи займався поштовими перевезеннями, про що є натяк в одній із поштівок). Зміст привітань в листівках завжди дуже вишуканий, благочестивий і обов'язково із зверненням до Божих благословень. Стиль звернень до особи поважний. Цікаво, що листівки виготовлені були в різних європейських країнах — Австрії, Німеччині, Чехії, а на лицьовому боці написи зроблено російською мовою. Листівки кольорові, оздоблені золоченими фарбами. Є листівки, в основі яких фотографія панянки чи молодої пари, що було дуже поширеним на початку ХХ ст. Найстаріші листівки датовані 1910 роком.
...Ось і перегорнула в черговий раз старий потертий у зеленій палітурці альбом баби Віри. Шкода, що не вдалося відновити усі написи й адреси на цих посланцях з минулого, які могли б вибудувати невеличку хронологічну низочку з життя рівнянки початку ХХ століття. Шкода, що в ті часи, коли баба Віра дарувала цей альбом, я була ще зовсім малою і не зналася у краєзнавстві.
