Є неподалік Рівного село Біла Криниця, яке вже який десяток років чи не щотижня потрапляє у заголовки новин. Як місцевих, так і всеукраїнських. І не тому, що у цьому селі живуть особливо видатні люди, і не тому, що там розташований знаменитий інститут, школа, завод, науковий центр чи кіностудія, і не тому, що там виробляють щось таке, чого не роблять деінде. Славу селу приносить... пішохідний перехід через автомобільну дорогу Київ-Чоп, яка розділяє село навпіл.
На цьому переході регулярно трапляються автотрощі з людськими жертвами і без людських жертв. Здавалося, що може бути простіше — ліквідуй той триклятий перехід, перегородивши дорогу двометровою огорожею! Бо ж за сто метрів від нього є перехід надземний, який звели ще наприкінці вісімдесятих і через який народ категорично відмовляється ходити, обираючи ризик бути роздавленим автомобілем із неуважним чи втомленим водієм. Запитаєте, а влада тоді навіщо? Чому замість закрити смертельно небезпечний перехід влада встановила там світлофор, який дуже погано видно через те, що дорога йде на підйом і який періодично не працює? Тому автомобілі гальмують в останній момент, ризикуючи або наїхати на пішохода, далеко не завжди тверезого, або отримати удар ззаду від машини, водій якої не побачив переходу, закритий автомобілем попереду. Як на мене, цей перехід є загальною моделлю нашого життя. Бо, з одного боку, збудували широку автостраду, якою можна їхати швидко, а з іншого — наставили на ній світлофорів замість обладнати зручні підземні чи надземні переходи. Навіщо? А поліція де харчуватися буде, якщо від Рівного до Житомира не буде обмежень швидкості? За кордоном інакше — там або будують автостраду, куди сторонній не може ані вийти, ані виїхати, або звичайну дорогу, якою швидко не поїдеш. У нас же збудували два в одному. Ніби і на автостраду схоже, але ніт! За кущем очікує пильний правоохоронець, який не дає їхати швидко. Тому замість їхати спокійно, слід придивлятися до пішохідних переходів, які влаштовані так, щоб їх одразу не побачили. Ну й що з того, що через це регулярно розбиваються авто і гинуть люди? Дивитись треба уважно! Саме таким чином влаштована у нас політика, економіка, судова та податкова системи, медицина, освіта і все інше. Повсюди розставлено «світлофори», які не дають жити і працювати просто і зрозуміло, які змушують щораз чекати несподіваної «подлянки» у неочікуваному місці. Тому найдохіднішими місцями у нас є місця встановлювачів світлофорів. Як у тій Білій Криниці. До речі, не встиг подивитись новини — чи розбився там хтось сьогодні? Якщо ні — розіб’ється завтра чи післязавтра. Тут ніякої війни не потрібно!