Бориса Костянтиновича Квашенка добрим словом ще довго згадуватимуть рівняни. Ті, кому він допоміг стати батьками, і ті, хто з’явився на світ з допомогою цього талановитого лікаря. Його ніколи не забудуть колеги, а надто учні, котрим він дав путівку в життя. І яких би висот ми не досягли, найбільшою відзнакою для нас було і завжди буде звання «учень Квашенка». Це була найнадійніша перепустка у професію, але разом з тим і велика відповідальність, бо це багато до чого зобов’язує і в професійному плані, і в людському.
Борис Костянтинович був істинним інтелігентом, скромною, уважною і надзвичайно простою людиною. Цими якостями насамперед він завдячував батькам. Народився Борис Квашенко у Рівному в сім’ї вчителів. Після закінчення школи і гімназії, служби в армії він навчався у Польщі в Познанському університеті. Перші практичні уроки отримав у Рівненському військовому шпиталі. Лікарську практику починав шкільним лікарем і ординатором хірургічного відділення в лікарні у селі Тютьковичі. А в 1938 році вступає до акушерсько-гінекологічної клініки Варшавського медичного інституту. Під час другої світової війни Бориса Квашенка мобілізували в польську армію і направили до шпиталю. У 1939-му він повертається в рідне місто. Під час війни працює на окупованій території — в міській хірургічній лікарні й одночасно завідує акушерським відділенням. Варто згадати й про громадянський вчинок Бориса Костянтиновича у ті грізні часи. Із рівненського табору для військовополонених він взяв «на поруки» колишнього начальника хірургічного відділення військового шпиталю Григорія Андрійовича Клешканя і допоміг йому влаштуватися хірургом у Тютьковицьку лікарню. Уже по війні вони багато зробили для розвитку медичної служби області. Упродовж 35 років працював Борис Костянтинович головним гінекологом обласного відділу охорони здоров’я, а в наступні десять — лікарем-гінекологом в обласній клінічній лікарні, пологових будинках №1 і №2. З 1992 року, маючи вже майже вісімдесят літ, завідував гінекологічним відділенням у Рівненському пологовому будинку №2. Шостого серпня патріарху медичної служби Рівненщини, доктору медичних наук, професору, заслуженому лікарю України, відміннику охорони здоров’я, хірургу-гінекологу вищої категорії, автору майже 60 наукових робіт і п’яти монографій та посібників виповнилося б 95 років. Він не дожив до цієї дати кілька місяців. Нині його справу продовжують дві доньки і численні учні, серед яких лікарі-гінекологи Любов Євгенівна Ковальчук, Ізидор Андрійович Пініщук, головний лікар пологового будинку №2 Ганна Володимирівна Чайка. Світлу пам’ять бережемо і про Івана Михайловича Возняка — талановитого учня Бориса Квашенка, який упродовж 16 років керував акушерсько-гінекологічною службою області. Про Бориса Костянтиновича без перебільшення можна сказати, що він віддав своє життя людям. Від таких, як Борис Костянтинович Квашенко, наш світ стає світлим, добрішим, людянішим. Я вдячний, що Бог послав і мені щастя вчитися у нього професії й життєвої мудрості.
