Є така штука — причинно-наслідковий зв’язок. Це коли те чи інше явище має свою причину. Настало літо — стало тепло. Пройшов дощ — стало мокро. Подорожчав бурштин у Китаї — знищили ліси Полісся. І так далі до безкінечності. Мені здавалося, що дізнаватися про такий зв’язок — справа нормальна, особливо тоді, коли повідомляють якусь новину. Але виявилось, що це не зовсім так або зовсім не так. Ви чули, напевно, або читали новину про те, що жінка із поліського села народила 19?ту дитину. Принаймні я цю новину бачив у щонайменше кількох десятках вітчизняних засобів масової інформації. Хтось просто про це повідомив, хтось навів подробиці, хтось поговорив із самою супербагатодітною матір’ю. Як вона живе, як ростить дітей і таке інше. Як наслідок, читачі дізналися, що у селі, звідки родом героїчна мати, майже три сотні багатодітних родин. І що за народжуваністю це село чи не перше в Європі й поступається лише африканським бантустанам, де тих дітей взагалі до певного віку не рахують. І що подумає непідготовлений або немісцевий читач? Вирішить, напевно, що є у цьому селі така місцева розвага — народжувати якнайбільше дітей. І ніхто, я перевіряв, ніхто із десятків молодих і не дуже кореспондентів не поцікавився, а як це так склалося? Чому в окремих селах Полісся прийнято народжувати по десять і більше дітей? Оце і є відсутністю знання про причинно-наслідковий зв’язок. Такому кореспонденту скажи, що у тому ж селі завівся крокодил — одразу повірить і поставить у стрічку новин. Бо не відрізнить крокодила від гамадрила й усі свої невеликі знання черпає з Інтернету, де пишуть такі ж самі невігласи. Але ми відволіклись від багатодітної матері з Полісся та її численних колег по цьому захопленню. Не пояснили, звідки у них взялася така цікава звичка. Насправді тут немає жодного дива — просто у селі, де живе згадана мати-рекордсменка, активно діє община християн віри євангельської, тобто протестантів, які ходять не до місцевої православної церкви московського патріархату, а на збори до молитовного дому. Саме у цьому протестантські проповідники пояснюють, що кожна дитина — дар Божий, тож не можна ані уникати вагітності, ані переривати її — бо це гріх. Тому й народжують у цьому та інших протестантських селах стільки, скільки їм Бог дає. І роблять це вже не знаю в якому поколінні. Повторюю, що нічого дивного тут немає — люди мають право молитися кому вони хочуть та як вони хочуть і діяти в межах етики своєї віри. Окрім високої народжуваності, протестанти також не курять тютюну і не вживають алкоголю. Тепер запитання: чому жоден з українських журналістів про це не написав, готуючи статтю про рекордно багатодітну матір? Відповідь проста: їм не підказали, а журналісти тепер такі, що як не підкажеш, то й не напишуть. Мало нас залишилось, тих, кому цікаво не лише що, а й чому? То чому тим журналістам не підказали? Причин може бути декілька. Головна — вказані християни віри євангельської не користуються для поширення своєї віри традиційними засобами інформації. Їм реклама не потрібна, оскільки мета у них не отримати щось від своєї віри просто зараз, а насправді завойовувати душі людей. Не до наступних виборів, а назавжди. На все життя. І, судячи з високої народжуваності серед їхніх єдиновірців, їм це вдається!
