Як не дивно, але перші результати нинішньої української революції з'явилися у Рівному. Обрання головою обласної ради людини, якій лише трохи за тридцять, є поки що актом виключно символічним. І не лише тому, що за нинішнього державного устрою повноваження цього голови є здебільшого церемоніальними. А тому що на керівну посаду обласного рівня, нехай і без дуже значних повноважень, обрали представника нового покоління. Так само було під час революції 1989-1991 років, коли депутатами різних рівнів, а згодом і керівниками, масово ставали люди приблизно такого ж віку.
Як не дивно, але перші результати нинішньої української революції з'явилися у Рівному. Обрання головою обласної ради людини, якій лише трохи за тридцять, є поки що актом виключно символічним. І не лише тому, що за нинішнього державного устрою повноваження цього голови є здебільшого церемоніальними. А тому що на керівну посаду обласного рівня, нехай і без дуже значних повноважень, обрали представника нового покоління. Так само було під час революції 1989-1991 років, коли депутатами різних рівнів, а згодом і керівниками, масово ставали люди приблизно такого ж віку. Ставали не за "рознарядкою", як це було у комуністичні часи, а у результаті виборів, для яких у покоління тодішніх п'ятдесятилітніх вже не було достатнього числа кандидатів. Саме покоління тих, кому наприкінці вісімдесятих було трохи за тридцять, і представляло нашу владу упродовж наступних двадцяти років. Люди на керівних посадах і в депутатських кріслах встигли посивіти, облисіти, потовстіти… Словом, втратити ту мобільність, яка необхідна для змін, які назріли у нашому житті за ці двадцять років. Тепер молодь масово піде у владу. Піде не за партійними квотами та родинними зв'язками, як це було досі майже із усіма. Хоча у цих молодих, звісно, теж є батьки, як є батько у новообраного голови обласної ради, відомий в останні роки прихильник "русского міра". Але не батьки із своїми владними чи фінансовими можливостями та політичними поглядами визначатимуть якісний склад нової генерації молодих політиків, хоча і без цього не обійдеться. Просто настав час для того, аби нами почали керувати люди, які змогли дозріти і відбутися як особистості до тридцяти років. У них новий погляд на те, яким має бути життя, і вони зроблять своє і наше життя таким, яким вони його уявляють. Не думаю, що це життя буде аж занадто кращим за нинішнє. Хоча, що вважати кращим життям? Для багатьох молодих краще життя — це боротьба. За що — це окреме питання. Але у будь-якому разі боротьба краща за спокійне існування, тому що саме боротьба або, якщо хочете, конкуренція є тим, що рухає прогрес, що визначає напрямок життя. І немає нічого поганого у тому, що переважна більшість нинішньої молоді бореться в основному за гроші. Якщо борються, значить цих грошей буде більше. У кожного, нехай і у зовсім різному розмірі. А чим більше грошей — тим краще життя. Гадаю, що цього ніхто не заперечуватиме. То хіба погано, що грошей і влади буде тепер більше у молодих і завзятих, а не у немолодих і втомлених життям? Тож один наслідок революції ми вже маємо. Чекаємо на наступні.
