Про зайві витрати з обласного бюджету, «гру в хованки» рівненської влади, мовчазне голосування в облраді — у відвертій розмові з головою комісії з питань бюджету та фінансів обласної ради Олексієм Кособуцьким.
— Чим заробляє на життя той, хто сьогодні причетний до розподілу бюджетних коштів області? — Я володію корпоративними правами ТзОВ «Українська деревообробна компанія», яка має у Костополі, звідки я родом, завод, що випускає вироби з дерева. Після навчання у Києві, в КПІ, повернувся на Рівненщину і вже 15 років займаюся цим бізнесом. Ми експортуємо товари в Європу, працюємо в Україні з великими фабриками. Маємо представництво в Німеччині. Оце мене і годує. Тому я більш-менш обізнаний із фінансовим та бюджетним законодавством, впевнено почуваю себе головою бюджетної комісії та міг відмовитись від зарплатні з бюджету, яка належить мені як голові комісії. — Нерідко можна почути, що на державній службі та у політиці може бути успішним тільки той, хто має успіхи у бізнесі. Маєте таку ж думку? — Погоджуюся з тезою про те, що хто у своєму дворі хазяїн, хто зміг собі у житті дати раду, тільки той може допомогти іншому. Чи це бізнесмен, чи це успішний найманий менеджер, чи просто господар двору. А як раніше обирали голову в селі? Варто було зайти в його двір і побачити, як він господарює. У нас дуже викривлена громадська думка стосовно того, що якщо ти бізнесмен, значить — злодій і ворог. Насправді наша нація завжди прагнула бути заможною. І якщо людина чогось досягнула своєю кропіткою працею та бажанням щось у своєму житті змінити на краще, це можна лише вітати. Інша справа, як ця людина діє, коли здобуває владу та як нею користується. Але не все залежить від окремого чиновника — система провокує. — Ще за минулого скликання члени депутатських комісій обласної ради часто нарікали на те, що облдержадміністрація не враховує їхніх рекомендацій. Чи відчуваєте ви свій вплив і вплив комісії на прийняття рішень за нинішніх умов? — Та сама проблема є і зараз. Далеко не всі рекомендації враховуються. Я навіть готую таку статистику, скільки влада врахувала рекомендацій комісії, а скільки проігнорувала. Але я не пішов шляхом звинувачення, а починаю переводити це в публічну площину, намагаюся якомога більше звернути увагу на проблеми, залучаючи громадськість. Наприклад, що стосується аналізу використання бюджетних коштів у галузі медицини й освіти. І на цьому не завершиться — далі піде аналіз видатків на заклади соціального захисту, спорту, культури, бюджету Рівного та районних бюджетів. — Аналіз видатків по охороні здоров’я, який ви провели і який показав надлишкові витрати на цю галузь, мав якісь наслідки? — Перша реакція начальника управління охорони здоров’я Віталія Бойка була такою: «І що я тобі такого зробив, що ти на мене накинувся?». Але пізніше він зрозумів, що упередженості з мого боку немає, є лише спроба зрозуміти, що відбувається в цій галузі, і дати пропозиції щось змінити, не чекаючи від Києва реформ. Зараз, навпаки, від п. Бойка я бачу бажання щось робити. Стосовно тієї ж реорганізації обласного ендокринологічного диспансеру. Більше того, я брав участь у нараді в управлінні охорони здоров’я, на якій в присутності начальника управління охорони здоров’я та його заступників розглядався мій аналіз. І тоді багато хто побачив ці цифри у зведеному форматі вперше. Це було одкровення. — Тобто виходить, що керівники галузі самі не знають, що у них під боком відбувається? — Насправді те ж саме відбувається і на рівні держави. Включаючи нашого Президента. Ніхто інформацію в такому концентрованому вигляді не збирає і не моніторить. От зараз, до речі, ми по медицині вводимо ще один індикатор бюджетних витрат — дивимося, в яку суму лікарні обходиться одне ліжко. Ця цифра показова, адже за логікою не повинна суттєво відрізнятися в одних закладах від однотипних інших. Або досліджуємо кількість персоналу, задіяного на одне ліжко… — Чи мала продовження історія з аудитом галузі освіти? Пам’ятаю, на комісії начальник управління освіти Іван Вєтров сприйняв подану інформацію «в штики». Пояснював, що не можна вважати за критерії вартість опалення чи харчування, адже є багато нюансів при їхніх розрахунках. — Після того п. Вєтров запрошував мене відвідати Інститут післядипломної освіти. А цей заклад бере з бюджету майже 12 мільйонів гривень на рік. Що вони там роблять за ці гроші — мені й самому цікаво. Маю перелік ще декількох закладів, куди планую завітати. До того ж, коли я звертався за інформацією про видатки, понад 10 закладів освіти взагалі проігнорували лист голови бюджетної комісії. Можливо, там будуть ще цікавіші речі. Адже, наприклад, є заклади, в яких опалення метра квадратного коштує 20 гривень, а є й такі, де 150 гривень. — Як реагує на ваше втручання у сферу його компетенції голова облдержадміністрації Василь Берташ? — Як тільки починав роботу у бюджетній комісії, я Василю Берташу свої наміри тоді озвучив. І він мене повністю підтримав. У цьому плані я не йду проти влади — я їй, навпаки, допомагаю. Тому що про те, що я говорю, навіть п. Берташ, може, і не знає. І той самий Іван Вєтров може не знати про всі ці видатки, і керівники інших галузей — або не знають, або роблять вигляд, що не знають. На мою думку, важливо аналізувати не стільки економію коштів, як ефективність їхнього використання. Насправді грошей в обласному бюджеті достатньо, інша справа — що система здатна утилізувати будь-яку суму. — Дослідити тендерні закупівлі комунальними закладами немає бажання? — Є таке бажання. Але фізично це зробити не встигаю. Думаю, наступного року ми і до тендерів доберемося. Цьогоріч ще хочемо порівняти вартість квадратного метра будівництва доріг. Щоб подивитися, які дороги в яких районах у нас найдорожчі, а в яких найдешевші. Цей аналіз вже готуємо. — Ви говорите про економію бюджетних коштів, водночас чиновники ремонтують кабінети, відзначають свята. Зокрема, 300 тисяч гривень передбачають з обласного бюджету на проведення конкурсу «Гордість Рівненщини», який самі ж чиновники і організовують. На вашу думку, чи варто це робити в нинішніх умовах нестачі коштів? — Не варто, однак одному важко з цим боротися. Нині було б доцільніше карати винних з такою частотою, як нагороджують. Я проти навіть тих грошей, які роздає обласна рада як матеріальну допомогу тим, хто звертається до депутатів та керівників ради й адміністрації. Я свої 2 тисячі гривень, які нам як депутатам дають на матеріальну допомогу, не використав і не зроблю цього принципово. А керівництво облради тим часом роздало кілька сотень тисяч гривень. Вважаю, якщо ти депутат, якщо ти серйозна людина, то допомагай людям своїми грошима. А то всі вміють допомагати за рахунок держави. — Самі допомагаєте власними грошима? — Звісно. До мене завжди багато людей звертається, і я вже звик, що постійно комусь допомагаю. І коли на засіданнях комісії депутати скаржаться, що мало грошей дають на виплату матеріальної допомоги, мене це обурює. То давайте, може, взагалі весь бюджет розділимо між собою та будемо з барського плеча їх роздавати! Також категорично проти того, щоб допомагати з обласного бюджету релігійним організаціям та громадам, в той час коли церкви історично мають бути відокремлені від держави. І наша комісія рекомендувала не давати грошей на це. Краще виділити їх на школи чи лікарні. Буду боротися і з неефективними програмами, які насправді є сьогодні механізмом виведення грошей з бюджету. — З приходом до влади підконтрольної «регіоналам» більшості сесії обласної ради можуть тривати менше години. А останнього разу усі понад 40 питань порядку денного депутати розглянули за 20 хвилин. Голосували пакетами. Як ви це сприймаєте? У раді минулого скликання постійно точилися дискусії, лунали різні думки. Зараз складається враження, що все домовлено перед сесією і всі просто мовчки слухняно голосують. — Так, є мінус в тому, що сформована чітка більшість: Партія регіонів, «Сильна Україна», Народна партія і Всеукраїнський патріотичний союз. І ця більшість дуже сильно розслабляє владу. У неї є велика спокуса взагалі не говорити з опозицією та не прислухатися до іншої думки, адже будь-яке питання можна і без цього проголосувати. — Як ви ставитеся до купівлі квартири заступнику голови облдержадміністрації Світлані Сад за бюджетні кошти? Це рішення пройшло так, що навіть депутати не знали, коли голосували, що купують чиновнику квартиру. — Депутати ще влітку голосували за виділення 5 мільйонів гривень з обласного бюджету на виконання повноважень облдержадміністрації. І тоді народні обранці не запитували, на що вони конкретно підуть. А коли адміністрація ці гроші почала освоювати, то вже кричать, що не бачили, як кошти віддавали. До речі, на сьогодні використано лише менше мільйона від виділеної суми. Але думаю, що ми ще побачимо купівлю квартир. Адже свого часу приймали рішення про купівлю квартир прокуратурі, СБУ, міліції. Хоча я і сам про купівлю житла Світлані Сад дізнався від журналістів. Нічого поганого в тому, що влада забезпечує житлом державних службовців, яких, наприклад, запрошує з інших районів, областей, немає, якби це робилося прозоро і зрозуміло. І це біда влади — вона робить правильні речі і боїться про це говорити. Я б це не приховував, а навпаки, робив максимально публічно. — Яка буде ситуація з фінансуванням Рівненщини у 2012 році? Уфінуправлінні попереджають, що буде дуже важко... — Зараз всі чекають, чим завершаться переговори щодо ціни на газ. Від цього будуть залежати всі цифри в бюджетах. Доведеться урізати видатки і я цьому навіть радію, тому що обмежена сума грошей спонукатиме до наведення порядку у галузях, оскільки зараз там повний хаос. — Наскільки масштабним є лобіювання бізнесових інтересів в обласній раді? — Не буду заперечувати, лобіювання є. Хто сильніший, хто впливовіший, той і лобіює. Але якщо це не шахрайство, то в цьому є й позитив. Що краще — щоб кар’єр чи будівля стояла і занепадала, чи щоб за них хтось взявся і почав розвивати? Це ж саме стосується і аеропорту, в який ми роками вкладаємо мільйони гривень і продати не можемо. Та його можна задарма віддати і це буде вигідніше для бюджету, ніж те, що зараз є. — Фракція «Нашої України» в обласній раді — це опозиція до влади? — Ми не розуміємо методи тієї опозиції, що є в обласній раді. Бігати по залу з виряченими очима, кричати з піною біля рота, що всі вороги і зрадники, не чути один одного та не підтримувати будь-які рішення, тому що їх пропонує влада — це не наш стиль. Примітивно загравати та влаштовувати виставу для глядачів — у такому ми участі брати не будемо. Ми готові опонувати владі, але не будемо казати, що не підтримаємо всі рішення тому, що ми «типу опозиція». У моєму розумінні опозиція — це боротьба аргументів. Це діалог, дискусія, яку, врешті-решт чують сторони — таку опозицію ми розуміємо. Адже головна функція опозиції — контроль влади, а не просто огульна і постійна образа один одного. — Чи бачите ви себе з партією «Наша Україна» у майбутньому? Чи є вже якісь наміри змінити політичну силу або ж взагалі стати позапартійним? — Піти з партії — для мене це буде поразка. Я точно знаю, що хочу займатися активною політикою. Мені це цікаво, у мене є азарт. Знаєте, можливо, суть в тому і є, щоб бути з партією не тільки коли добре, а й коли погано. Поки що кудись переходити немає намірів. Ще не відомо, як за рік все може перевернутися. Тому що, з одного боку, є праві радикали Тягнибока, з іншого — «регіонали», між ними соціал-популісти, а націонал-демократичної середини у державі немає.
