Держфондмайна намагається повернути Рівненський радіотехнічний завод у власність держави. Один суд вже виграли. Попереду — ще щонайменше кілька місяців, а то й років судової тяганини. Проте статус державного ситуацію на ньому не дуже змінить. Від колишнього промислового гіганта залишилися одні лиш стіни. А що в них облаштувати — ще не придумали. Все частіше згадують, що колись радіозавод працював на військову галузь. А оскільки під час проведення АТО виявилося, що українській армії не вистачає патронів, дехто каже, що саме їх і можна було б виготовляти тут.
Олена Ізотова, голова сектора промисловості та інфраструктури громадської ради: — Технології повернути вже не можна. По-перше, вони застаріли, по-друге, ми втратили спеціалістів. Головний конструктор заводу торгує взуттям на ринку, технолог — шляпками. Якщо вже говорити про повернення заводу у власність держави, то під це потрібно одразу пропонувати якісь програми. Шукати інвесторів або ж кошти у держбюджеті. Володимир Нестерчук, колишній працівник радіозаводу: — На Рівненському радіотехнічному заводі працювало 7,5 тисячі осіб. Навіть у 2008 році ще було півтори тисячі. На заводі було імпортне обладнання, одне з найкращих в країні, і якби його не роздерибанили, завод би й досі працював. Упевнений, якщо його повернути державі, то інвестиції у завод підуть. Станіслав Липський, заступник голови громадської ради РОДА: — Нещодавно мені зателефонував помічник одного з нардепів. Підприємці з Донеччини та Луганщини хочуть перевести на безпечну Західну Україну своє виробництво і шукають вільні приміщення, які б можна було купити чи орендувати. Якби вдалося повернути радіозавод у власність держави якнайшвидше, це було б ідеальне місце для тамтешніх бізнесменів. Роман Стасюк, директор підприємства "Арм-Еко": — Понад 70% продукції Україна імпортує. Взяти лише виписку з митниці, що найбільше затребуване на українському ринку, — і відповідь, що можна виготовляти на рівненському радіозаводі, готова. Насправді можна у приміщенні облаштувати будь-яке виробництво, головне, аби на виготовлене був попит. Інвестори знайдуться. Не виключено, що будуть люди, готові запустити на радіозаводі виробництво для військово-промислової галузі. Основна проблема — де знайти спеціалістів. Володимир Хомко, міський голова Рівного: — Байдуже, що виготовлятимуть на радіозаводі: чи патрони, чи снаряди, чи пальта. Головне, аби виробництво було екологічно безпечним, давало робочі місця і платило податки до міського бюджету. Але шукати інвестора потрібно уважніше. З таким, як був, краще справ більше не мати. Валерій Марчевський, колишній голова Рівненського відділення Фонду державного майна України: — Коли був на посаді, намагався повернути завод у власність держави, проте усі суди програвав. За законом, фактично, якщо інвестор не виконав своїх зобов'язань і без відома Фонду держмайна продав обладнання, то він повинен або назад його встановити, або компенсувати грішми. Якщо прокуратура таки вплине, то радіозавод можна було б відновити. Але краще його на щось переорієнтувати, бо ж він, в основному, працював на російських замовників. Перед виборами у 2012 році звучала хороша пропозиція одного з кандидатів у нардепи — зробити на радіозаводі виробництво скла для сонячних колекторів. Це і перспективно, і приміщення якраз підходить, і робочих місць буде багато.
