Насправді реклама була завжди. Тому що написи на скелях, які видовбали сотні тисяч років тому наші далекі пращури, теж були рекламою: дивіться, який я сильний, — убив стільки-то мамонтів! Інша річ, що у кожну історичну епоху реклама має свої особливості. У період, коли покоління нинішніх вітчизняних керівників різного рівня формувало своє бачення світу, реклами у сучасному вигляді ще не існувало. Її замінювали заклики, які підказували нам як правильно жити.
Так, у коридорах готелів, лікарень, установ та інших громадських приміщень висіли написи "Поважайте труд прибиральниць!", що у перекладі з канцелярської означало — не плюйте та не смітіть! Найбільшої ж філософської висоти досягала фраза "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!", яка теж висіла у надрукованому вигляді у різних громадських місцях і перекладалася на людську мову аналогічно першій. Я тоді був малий та допитливий, а головне — вірив написаному. Як наслідок — коли мама у черговий раз дала мені віник та ганчірку, щоб я прибрав у нашій скромній квартирі, я відповів їй словами, наведеними вище. Коротка філософська суперечка завершилась тоді на користь мами, в результаті чого я переконався, що прибирати таки треба, навіть якщо ніхто не смітить. Інакше усе рано чи пізно покриється брудом та пилом і буде виглядати як ті громадські місця, зі стін яких закликали "поважати труд прибиральниць". Запитаєте, до чого тут нинішня традиційно критична ситуація у нашій державі? До того, що аби бути справжньою державою, наша неповторна батьківщина має насамперед навчитися прибирати навколо себе. Там, де брудно і ніхто не прибирає, ніколи не буде нічого доброго. Гадаю, що багато хто з нас це розуміє, а ще якась частина про це здогадується. То чому ж ми цього не робимо? Відповідь нескладна — тому що з дитинства виховані "поважати труд прибиральниць" і "не смітити". А прибирати — категорично ні! Подивившись трохи на світ за нашим західним кордоном, я збагнув просту річ — аби усюди було чисто, не треба "не смітити" та "поважати труд прибиральниць". Так само не треба влаштовувати толоки чи суботники, виходячи разом прибирати офіси, коридори, двори та вулиці. Треба просто найняти потрібну кількість прибиральниць та прибиральників і нормально їм платити за роботу. Не вірите? Запитайте знайомих, які переїхали жити за кордон — серед них кожен другий починав із цього або досі цим займається. Вони вам скажуть, що на зарплату прибиральника чи прибиральниці "у них" можна цілком пристойно жити, тому прибиральників у них більше, ніж охоронців правопорядку, а не навпаки, як у нас. Ви просто уявіть собі картину — на ті гроші, що платять у нас в місті міліції та іншим охоронним структурам, набрати замість тих охоронців прибиральниць. Аби охоронців цих примусити прибирати замість того, щоб "нести службу". Мало зарплати буде? Тоді скоротити їх удвічі і зарплатню поділити. Не підуть — китайців найняти чи ще яких мігрантів. Побачите — за тиждень наше місто просто сяятиме чистотою! А у чисте місто з брудних потягнуться люди, а за ними і гроші. А якщо з цілою країною це зробити? Страшно подумати, на яку висоту ми піднімемося за короткий час! Усе це реально. Слід лише нашим керівникам забути вбиті в їхні голови фрази на зразок поважати труд прибиральниць. Тому що прибиральниць, двірників, сміттярів та усіх їхніх колег не поважати треба — їм треба платити! І тоді все у нас налагодиться!
