Мешканці чотирьох сіл Рівненщини стверджують, що стали жертвами чітко спланованих рейдерських атак. 700 жителів сіл Малий Житин, Великий Житин і Бармаки Рівненського району, членів колишнього місцевого колгоспу «Зірка», ризикують втратити свої земельні паї. У селі Дермань-1 Здолбунівського району 580 колишніх колгоспників КСП «Дерманське» практично вже позбулися своїх майнових паїв. В обох випадках про існуючу загрозу селяни дізналися з запізненням, вже після рішення судів не на їхню користь.
Починаючи з минулої п’ятниці, по кілька десятків житинців і бармаківців щодня приїжджають до Рівненського окружного адміністративного суду, що на вулиці Дворецькій. Разом зі своїми адвокатами вони просять про одне — скасувати ухвали від 28 травня. Того дня суд в особі судді Сергія Боймиструка виніс дві ухвали: одну про відкриття провадження за позовом від імені 87-річної Уляни М. до голови Рівненської РДА з проханням скасувати низку прийнятих ним розпоряджень, а другу — про задоволення клопотання позивачки про так зване забезпечення її позову по справі. Позивачка просила суд визнати недійсними 21 розпорядження голови райдержадміністрації, прийняті з 2003 по 2007 рік, в яких йшлося про виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі та складання державних актів на право власності на земельні ділянки на території Великожитинської сільської ради. А у своєму клопотанні «про забезпечення позову» доводила необхідність заборони сільському голові, голові райдержадміністрації та Рівненській регіональній філії державного підприємства «Центр земельного кадастру» вчиняти будь-які дії, пов’язані з реєстрацією земельних ділянок, оформленням права власності на паї, видачею державних актів на землю. — Суд прийняв ці дві ухвали і все... Близько 300 селян, які вже отримали державні акти на землю, не можуть їх використовувати. 400 пайовиків не можуть такі акти отримати. І всі разом не мають права розпоряджатись своєю землею, переоформляти, здати в оренду, заповісти, бо на неї накладений арешт. Ні я, ні районна адміністрація не маємо права також на сьогодні видавати жодні документи, довідки, витяги з протоколів, — розповідає Василь Гаврилюк, голова Великожитинської сільської ради. — А загалом, йдеться про те, що, як завжди, селян хочуть обманути і забрати цього разу вже останнє, що в них залишилось — землю. Я переконаний, що в цій історії замішані великі бізнесові структури, що до неї причетні керівники дуже великого рівня, але попробуй це довести. Кілька місяців вже ця тяганина триває, і залишається сподіватись, що суд таки прийме рішення на користь громади трьох сіл, а не однієї людини, точніше, тих, хто за нею насправді стоїть. Не я один, а всі люди сподіваються, бо що ж це виходить — держава, її уповноважені компетентні органи видавали акти на землю, а зараз інший її орган все це скасовує, тобто держава сама собі суперечить. — Закон, на який посилається позивач, вийшов у 2003 році, але ж до цього часу, починаючи з 1996 року, розпаювання проводилось відповідно до чинного тоді Земельного кодексу та змін, які до нього вносились, а також відповідних постанов Кабміну і указів Президента України, — доповнює Володимир Гнатущенко, адвокат, який представляє в суді інтереси 51 власника земельних паїв. — Інше питання — позивачка ще 12 років тому отримала свій пай, і там, де вона хотіла, на території урочища «Форт» у селі Малий Житин. А в позові від її імені ставиться питання про скасування розпоряджень, які стосуються не лише Малого Житина, але й сіл Великий Житин і Бармаки. Є також багато інших фактів, які загалом дають підстави вважати, що заяви селян про рейдерську атаку небезпідставні. Якщо після призупинення дії розпоряджень суд визнає їх взагалі недійсними, то тоді автоматично через суди будуть скасовані державні акти на землю, і селяни її втратять. У Дермані ситуація дещо інша. Історія загрози силового захоплення майна 580 колишніх колгоспників КСП «Дерманське» бере початок ще у 2003 році. Тоді в селі Дермань-1 з’явився підприємливий громадянин Олександр Губін. Заручившись підтримкою окремих місцевих мешканців, він заснував селянське фермерське господарство «Агрославія», яке з часом перебрало в оренду все існуюче на той час майно колишнього колгоспу, тобто майнові паї селян — приміщення і техніку. У 2005 році п.Губін з села зник, частина майна також зникла, а те, що залишилось, неможливо, було юридично передати чи то назад власникам, чи то комусь іншому в оренду, оскільки «Агрославія» не була ліквідована за всіма законодавчими вимогами. Звернення дерманців у правоохоронні органи з проханням розшукати Олександра Губіна завершилися нічим. Відтак у 2005 році селяни на свій страх і ризик передали техніку і приміщення у користування ТзОВ «Колос-МТС», яке згодом було перейменоване у Дерманський відділок «Захід-Агро» компанії «Дакор». Згадати про колишнього орендаря свого майна п. Губіна селянам довелось наприкінці минулого місяця. Розповідає сільський голова села Дермань-1 Любов Андрощук: — Наприкінці серпня з’ясувалось, що ще 7 серпня 2006 року колегія з розгляду справ про банкрутство Господарського суду Рівненської області, за позовом державної податкової інспекції у Здолбунівському районі, визнала СФГ «Агрославія» банкрутом, оскільки те заборгувало 57 869 гривень. Суд також призначив ліквідатора. А 22 серпня цього року Господарський суд Рівненської області прийняв ще одну ухвалу — про накладення арешту на автотранспортні засоби та сільгосптехніку «Агрославії», загалом 20 одиниць техніки, балансова вартість якої становить близько 100 тисяч гривень, а ринкова у кілька разів більша. Про жодну з цих ухвал суду селян не повідомили, про них вони дізналися лише у перших числах вересня, коли у село приїхав ліквідатор і спробував вивезти техніку. Звісно, селяни цього не дозволили... Сьогодні вони готують звернення у прокуратуру та суди, щоб довести, що саме їм, а не п. Губіну чи збанкрутілій «Агрославії», належить техніка. Всі запитують, як так може бути, що за спиною громади вирішують долю майна, яке їй належить. Як суд міг накласти арешт на техніку і не взяти до уваги, що вона належить 580 пайовикам? Хіба це не одна з класичних схем захоплення майна людей, колишньої колгоспної техніки і приміщень, які в цілому районі лише мешканцям нашого села вдалося зберегти?
