Колишній велетень хімічної промисловості, а нині ледь дихаюче підприємство зі вщент зношеним обладнанням, технологією позавчорашнього дня, з неконкурентноспроможною за ціною продукцією, знову опинилось у ролі старої дівки на виданні. Женихи у цієї нареченої з ледь помітними слідами минулої краси, різні — і багаті, й не дуже, але всі — з великими амбіціями. Від підприємства ж, як і від тієї дівчини, вибір не залежить: доводиться як і їй — «колупати піч» і чекати, як батьки вирішать, з ким сторгуються.
Нинішня осінь може стати переломним етапом у затяжній кризі, тривалому періоді повної невизначеності не тільки в перспективах «Рівнеазоту», а й у щоденних справах, коли в авральному порядку шукаються гроші на зарплатню, на газ, на електроенергію. Щоправда, така ж невизначеність допоки зберігається й у планах, які мають повернути підприємство на світлу путь стабільності. По-перше, все ще відкритим залишається питання проведення тендера з продажу контрольного пакета акцій «Рівнеазоту» (53,86%), який два роки тому був проданий, а згодом повернутий державі, оскільки в останній момент угода зірвалась. Пропонували тоді за завод 25 мільйонів доларів. Тепер — втричі менше: Фонд держмайна визначив стартову ціна пакета в розмірі 46,2 млн. грн. Щоправда, умови конкурсу передбачають і повне погашення покупцем заборгованості підприємства з зарплатні, перед Пенсійним фондом, кредиторської заборгованості в розмірі 80 млн. грн. та спрямування протягом року не менше 40 млн. грн. на технічну реконструкцію виробництва, впровадження прогресивних технологій. До осені якраз і визначиться переможець тендера, а отже, і новий господар «Рівнеазоту». Хто ним може стати? Звичайно ж, про рівенських підприємців не йдеться — немає у них грошей на таку покупку, цікавляться здебільшого кияни, в тому числі й нинішні приватні власники, простежується й інтерес «фірмачів» із далекого зарубіжжя. Іноземці, які мають бізнес у сфері хімвиробництва, за рекомендацією Фонду держмайна цими днями саме перебувають на оглядинах на «Рівнеазоті» — зізнаються, що сподівались побачити більш привабливе виробництво. А столичні фірми почали тим часом скуповувати акції «Рівнеазоту» в дрібних акціонерів — одні з них мають доступ до території підприємства, інші обмінюють акції на гроші (одна акція коштує 33 копійки при номінальній вартості 25 коп.) в нотаріальній конторі на вул.Мазепи. Цей процес, щоправда, суттєво не вплине на розклад акціонерних угруповань, адже йдеться загалом про 8-9% акцій, хіба що певним чином посилить їх впливовість. Особливо, якщо вдасться здобути отой привабливий державний пакет, який дозволить його власнику дійсно контролювати всі справи на підприємстві. А може й не вдатись. Аналітики фондового ринку уже вказують на незаконність рішення виставити підприємство на новий конкурс, у той час як ФДМ формально так і не скасував результати попереднього. Тож тендер може й не відбутись цієї осені, особливо якщо хтось дуже цього захоче — наступної осені цей пакет коштуватиме ще втричі дешевше. Що ж до нинішніх осінніх перспектив, то тут доречними виглядають також збори акціонерів, заплановані на 19 вересня. Якщо попередні не відбулися через відсутність кворуму, то нинішні, у разі визначення власника контрольного пакета акцій, мають шанс на успіх. І хоч це не найбільш суттєвий момент, та збори, а саме їм належить така прерогатива, можуть затвердити голову ради директорів — досі керівники, які зненацька змінювались ніби від подиху вітру, мали до цієї посади незмінну приставку «виконуючий обов’язки». Черговий виконувач обов’язків з’явився на «Рівнеазоті» минулого тижня — Михайло Заблуда прибув аж з Донбасу піднімати з колін «Рівнеазот», залишивши посаду начальника управління в концерні «Стирол», маючи досвід роботи в Мінпромполітики. Його попередника Віктора Леуненка призначено першим заступником. Такі кадрові зміни зробила спостережна рада «Рівнеазоту», яку все ще очолює заступник голови облдержадміністрації Анатолій Юхименко. Які наміри при цьому переслідувались, дізнатись не вдалося — Анатолій Юхименко, завізувавши таке рішення, відбув на відпочинок. Спочатку правомочність такого рішення піддавалася сумніву — стверджують, що призначення нового керівника вирішували п.Юхименко та п.Камінський, який у вільний від головування в Рівенській райдержадміністрації час є також членом спостережної ради. Ще два члени — представник ФДМУ та Мінпромполітики — брали участь у засіданні заочно, їхні інтереси представляв п.Юхименко, маючи відповідні доручення. І все ж, стверджують, цього було недостатньо — для прийняття рішення необхідна була присутність 5 з 7 членів спостережної ради. Ці аргументи мав розглянути суд у Києві, та зацікавлені сторони зуміли домовитись без судового розгляду. Новий директор п.Заблуда із собою привіз певні гарантії оплати поставок газу, і те, як він та його впливові колеги з Мінпромполітики та «Нафтогазу України» виконуватимуть зобов’язання, стане відомим вже сьогодні — першого числа місяця, коли надходить строк проплати за газ. Видання нашої «нареченої», яка хоч і непривабливо зараз виглядає і час від часу пускає аміачні відрижки, здається, вже стало нав’язливою ідеєю Фонду держмайна. Принаймні і в 1996 році колишній керівник цього відомства Бондар, і в 2003 році нинішній голова ФДМУ Чечетов постійно згадують про необхідність продажу державного пакета «Рівнеазоту» «ефективному власнику». Більше того, Михайло Чечетов договорився навіть у виступі перед парламентарями до того, що «продавати «Рівнеазот» необхідно, навіть за ціною гнилої картоплі». Власник цього «лантуха гнилої картоплі» повинен взяти відповідальність на себе за п’яту частину валового обсягу промислового виробництва області і долю шеститисячного колективу, бо для держави, очевидно, така відповідальність видається занадто обтяжливою.
