Я оце, як усе подорожчало, почав етикетки уважно читати. Не лише на упаковках, а й на полицях у магазині. Маю ж я знати, за що плачу? Тож дивлюсь на поличку, де складено яскраві пакетики з написом "масло", а під поличкою написано, що це зовсім не масло, а "рослинно-вершкова суміш".
І під наступними пакетами те ж саме, і далі. Масла я врешті так і не купив. Бо не було у магазині. Зрозумів тоді, що розслабився занадто в умовах ринкової економіки. А цього робити не можна. Пригадав, як у студентські роки пішов до магазину по вино. На дороге вино тоді грошей у мене не було, а дешеве брати не хотілося. Раптом побачив незнайому етикетку з вином з невідомою назвою. Під назвою було написано, що вино це зроблено з кращих сортів винограду з переліком з півдесятка цих сортів. Коштувало це недорого — я купив. Вже дома, коли гості чомусь не подопивали бокали з цим "вином", я зрозумів, що на винному заводі просто злили залишки з усіх бочок, додали спирту і продали мені дурненькому. Причому правдиво про все на етикетці написали. Тепер все по-іншому. Тепер слід уважно читати, що написано на упаковках, особливо те, що дрібненьким шрифтом. Тоді легко дізнатися, що масло наше зовсім не масло, сік — не сік, ковбаса — не ковбаса, шоколад — не шоколад і так далі. Про вино мовчу — після того давнього випадку нашого вина не купую, а платити за справжнє французьке триста гривень жаба душить. Чи добре це? Гадаю, що так. Лише не варто на харчах зупинятися. Далі слід йти, і швидше. Наприклад, є у нас в Рівному шановний чоловік, який називає себе "мером". Або дозволяє себе так називати. Насправді він такий самий мер, як те масло у гастрономі. І не лише тому, що жодних "мерів" чи "губернаторів" чинне українське законодавство не передбачає. А тому що у тій же Франції мер міста (справжній) займається зовсім не тим, чим наші міські та сільські голови. Найперше — він не бреше. Бо коли упіймають на брехні — одразу відставка, а то й тюрма. У кращому випадку божевільня. Це коли мер якого-небудь Ліона почне звати себе "holova" чи ще якось. Насправді наш чинний міський голова, а ніякий не "мер", є живою істотою з білково-крохмально-кістково-кров'яним наповненням. Можемо ми його так називати? Авжеж! Це буде принаймні ближче до істини, ніж назва "мер". Запитаєте, яка різниця? Нехай називає себе як хоче, коли йому так подобається? А я проти. Тому що від однієї підміни понять легко перейти до іншої і врешті скотитися до елементарної брехні, якою у нас вимощено шлях до влади. Вам приємно, коли під виглядом масла, сиру, ковбаси, вина та усього іншого вам продають усілякі "рослинно-вершкові" та інші суміші? А потім, коли заболить, пропишуть такі самі ліки під вигаданими назвами і шаленими цінами? Не я сказав, що спочатку було слово. То може, давайте нарешті називати усе своїми іменами? Із маслом добре вийшло, але слід далі йти! Жодної миті не сумніваюся, що у неділю рівняни оберуть міським головою шановного Володимира Хомка. І дуже хочу, щоб у відповідь на довіру він назавжди припинив називати себе "мером". А там інше піде. Дивись, і наступного разу Хомка оберуть не тому, що решта кандидатів ще гірші, а тому, що поважають і цінують як міського голову. І ніхто більше не називатиме його живою істотою, хоча це теж правда.
