Ви знаєте, що літні люди люблять солодке? Ну, якщо ви самі такі, то, звісно, знаєте. Також ви, тобто люди похилого віку, добре без мене знаєте, що ви дуже любите ще. Гадаю, окрім шоколаду, ви також не відмовитеся від червоної ікри, бананів та ананасів, смачного вина… Коротше, дивись меню найкращого ресторану в Рівному і помилки не буде — саме це насправді люблять наші дорогі бабусі й частина дідусів, які до цього віку дожили. То чому ж вони усього цього не їдять? Чому не мандрують заморськими курортами? Чому не ходять у найзручнішому одязі?
Скажете, тому що бідні? І будете неправі. Наші бабусі не насолоджуються життям не тому, що вони бідні, а тому, що вони бабусі! Ну не прийнято у нас, щоб жінки за вісімдесят сиділи по ресторанах та їздили на таксі. Ось вони і не ходять, і не сидять, і не їздять. Виключно на базар на безплатному тролейбусі. Не тому що не хочуть, а тому що "не положено", тому що "не зрозуміють". Бабуся ж вона як? Вона має вдома сидіти, відпочиваючи від роботи на кухні чи порання на городі та по господарству. Бабуся має усіх смачно нагодувати і за усіма прибрати. За усіх має подумати бабуся, усім допомогти. І гроші у бабусі завжди є, ми ж знаємо, чи не так? Але вона не може витратити ці гроші на себе. Тільки "на дітей" або "на онуків", які вважають це нормальним. Ви ж не будете всерйоз говорити, що у наших бабусь маленькі пенсії? Не тому що пенсії великі, а тому що бабусі цієї пенсії завжди вистачає і ще залишається. Так було п'ятдесят років тому, сорок, тридцять, двадцять, десять і тепер так залишається. За будь-якої влади у бабусі завжди щось знайдеться. Вона завжди знайде спосіб зекономити. Навіть якщо не працювати сорок років журналістом і не сидіти щодня "на новинах", все одно легко згадати не десятки, а сотні випадків, коли у "старших жінок", як у нас з повагою називають бабусь, траплялися проблеми з великими сумами грошей. То обкрадуть стареньку, взявши сто тисяч, підступні злодії, то обдурять цю стареньку на ті самі сто тисяч не менш підступні цигани, то сама стара занесе ті сто тисяч до якогось банку чи фонду, який потім зникне разом із бабусиними грошима, то зарубають бабцю нетверезі нащадки заради тих самих ста тисяч… На крайняк ці сто тисяч знайдуть у бабусі після того, як вона відійде у кращий світ. Подібні новини можна рік у рік спокійно переставляти з газети до газети, не забуваючи поставити потрібні дату, ім'я постраждалої та точне місце події. Звідки ж у наших бабусь стільки грошей? Усе просто — вони ці гроші не витрачають. Принаймні на себе особисто. Бо насправді скромно прожити навіть у наші вічно кризові часи можна буквально за копійки, якщо знати як. А бабусі, вони якраз і знають! І що їм до того, що їхні заощадження зазвичай пропадають або через грошові реформи, або через знецінення валюти. Забери у старої зібрані нею сто тисяч, то вона… почне заощаджувати нові. Чому так? Загадка! Я особисто цим не страждаю і тому зайвих грошей ніколи не маю. Але ж я і не бабуся. Тому можу дозволити собі часом щось смачне з'їсти-випити, щось купити собі, кудись піти чи поїхати. А бабуся не може. Звідси і гроші. Зрозуміло? Знаю, що написавши про це, нічого не зміню, що все залишиться як було. Але може хтось із вас після прочитання цієї замітки таки піде і купить смачненьку шоколадку для своєї бабусі або для себе. Якщо читач цією самою бабусею і є. Ну, якщо не шоколадку, то хоча б цукерку шоколадну! І не лише купіть. А й простежте особисто, щоб бабуся при вас її з'їла, а не залишила "для онучків". Коли ви бабуся, то розгорніть ту цукерку і просто зараз з'їжте. Ну спробуйте. Смачно ж як!
