Маю таку прикмету: щойно наша верховна влада починає робити щось наскрізь патріотичне та проукраїнське — пильнуй кишені.
Коли простіше, уся державна патріотика вже третій десяток років виконує роль димової завіси, яка би приховала чергову оборудку влади не на нашу користь. Ну подумайте — навіщо саме тепер встановлювати квоту обов'язкового мовлення українською на українських телевізійних каналах? Тим, хто не чув, нагадаю: віднині 75 відсотків програм на телебаченні мають йти українською мовою. Запитання є? У мене — скільки завгодно! Чому саме 75 відсотків, а не 65 чи 85? Тому що це дурниця із самого початку. Покрутіть вашою супутниковою антеною чи поклацайте пультом кабельного тюнера. І ви не знайдете жодного (!!!) національного телеканалу від Польщі до Зімбабве, який був би двомовним. Коли французький — то усе французькою, коли шведський — усе шведською. Коли хтось в ефірі говорить іншою мовою, звучить синхронний переклад. Ну як на російських каналах, які багато хто з вас регулярно дивиться вечорами, знемагаючи від патріотизму. Двомовне «тарапуньківське» телебачення існує лише в Україні. І немає значення, скільки там відсотків української — все одно це телебачення окупантів! Навіть за комуністів такого не було: московські канали говорили лише російською, київські — лише українською. Що заважало нашій владі зробити це ж саме учора, позавчора чи двадцять років тому? Знаю що: кожна мовна ініціатива одразу розганяє нескінченні суперечки, учасники яких так захоплюються, що забувають, із чого почали. А влада у цей час краде, краде, краде… Влада ж не дурна одразу і назавжди зробити у нас усе українським. Якби так зробили 25 років тому, то надалі не було би про що сперечатися. Я розумію, що наша влада, усі ці порошенки-луценки-тимошенки, говорить поміж себе російською і буде так говорити, поки наші не прийдуть. Але ж офіційно, у мікрофони вони говорять по-нашому. Ну і нехай би так було. Нехай би вони розповіли нам, чому в черговий раз кудись зникли чергові мільярди, «розкрадені Януковичем»? І взагалі, скільки тих мільярдів? Бо на четвертий рік їхніх пошуків всі вже геть заплуталися. Не скажуть нам нічого. Бо нема коли. Слід про мову сперечатися…
