Днями картоплі купив у столичному магазині. Вдома подивився чек, де було написано: «картопля, Єгипет, 1,053 кг». І чого було дивуватися? Єгипет так Єгипет — яка різниця?
Але сталося так, що саме напередодні останніх свят проїжджав навколо Рівного, де народ самовіддано саджав картоплю. Картина як для непосвяченого — фантастична: сучасно вдягнуті молоді люди з айфонами виходять із сучасних авто провідних світових марок і починають копатися у землі як їхні прадіди — вручну і лопатами. Нічого не розумію — на авто у них гроші є, на одяг модний — є, на айфони — теж є. А на картоплю, виходить, не вистачає? А може, це якась особлива картопля? Так ніби звичайна, така як завжди… Навряд чи ті, хто днями цю картоплю посадив біля Обарова чи Грушвиці, повезуть її восени на експорт до Франції, де цю картоплю куплять за великі гроші завдяки особливим смаковим якостям. Задумався я над цією загадкою — з одного боку, народ все кидає і замість відпочивати у вихідні їде з міста на села саджати картоплю, а з іншого — у магазинах продають картоплю з Єгипту. Ви лише уявіть собі, як це далеко — це ж та сама долина Нілу, де працювали раби єгипетських фараонів, а тапер працюють місцеві араби. Народ цей досить ледачий — хто там був, не дасть збрехати. Але ж виходить, що картопля, вирощена ледачими арабами у північній Африці, продається в Україні, де весь народ тією картоплею зайнятий! Не нашу картоплю араби у пустелі жують, а навпаки! У чому тут проблема? Де розгадка нечуваного досі феномена? Звісно, я міг би підняти підручники з економіки, походити по ділових сайтах, коротше, вивчити це питання як слід і ґрунтовно. Але ж я сам теж є частиною усієї цієї економіки — я особисто є кінцевою точкою зусиль тисяч людей: від араба у долині Нілу, який вирощує картоплю, до касирки у столичному магазині. Скільки народу між ними — не порахувати. Це і єгипетські агротехніки, і власники полів, і транспортні компанії, які доставляють цю картоплю до морського порту, і кораблі торгового флоту, які везуть цю картоплю до нас, щоб потім перевантажити її на фури та розвезти по магазинах. І всі вони одержали від мене, як кінцевого покупця, якусь копійку, закладену у ціні. Чому ж я профінансував арабських селян, невідомо чиїх моряків та купу іншого народу замість віддати ці гроші за картоплю своєму рідному українському виробнику? Почав думати над цим і врешті зрозумів причину. Та єгипетська картопля у магазині лежала поряд із ще якоюсь. Можливо, що і нашою. Але ця картопля була помитою!!! І я просто не захотів бруднити руки тою, що була поруч, профінансувавши тим самим сільське господарство Єгипту. Була б наша помитою — взяв би нашу! Запитаєте, чому я це все вам розповідаю? Тому що так у нас все! Тобто не так, як у людей. Триста років наші люди вирощують та продають картоплю. І за триста років так і не додумались її перед продажем помити. А араби додумались. Отак!
