В Америці нещодавно підрахували, скільки грошей люди витрачають на зовсім непотрібні їм речі. Непотрібність визначалася тим, скільки разів людина користувалась придбаним товаром. Якщо користувалася один раз чи не користувалася зовсім — у список! Список цей вражає уяву не менше, ніж сума витрачених грошей, яка набагато перевищує увесь внутрішній валовий продукт України разом із приписками. Власне, ніхто там цим особливо не переймається. На те й існує бізнес, аби примусити людину купити той чи інший товар. Бо ж увесь цей непотріб хтось виготовляв, хтось продавав, хтось рекламував і хтось потім утилізував, тобто приймав сміття. А це все — сотні тисяч, якщо не мільйони робочих місць. Якщо люди в Америці раптом припинять купувати непотріб, там буде криза, якої світ не бачив. Навіщо це нам?
В Америці нещодавно підрахували, скільки грошей люди витрачають на зовсім непотрібні їм речі. Непотрібність визначалася тим, скільки разів людина користувалась придбаним товаром. Якщо користувалася один раз чи не користувалася зовсім — у список! Список цей вражає уяву не менше, ніж сума витрачених грошей, яка набагато перевищує увесь внутрішній валовий продукт України разом із приписками. Власне, ніхто там цим особливо не переймається. На те й існує бізнес, аби примусити людину купити той чи інший товар. Бо ж увесь цей непотріб хтось виготовляв, хтось продавав, хтось рекламував і хтось потім утилізував, тобто приймав сміття. А це все — сотні тисяч, якщо не мільйони робочих місць. Якщо люди в Америці раптом припинять купувати непотріб, там буде криза, якої світ не бачив. Навіщо це нам? Гадаю, що для того, аби розуміти механізми економіки сучасного світу. У нас це поки що працює по-іншому. Головним джерелом непотребу в нас є не всюдисуща реклама, яка змушує людей купувати те, що їм не потрібно, хоча і це у нас, безперечно, має місце. На відміну від Америки, у нас більшість непотребу купують як подарунки. Хто з вас не бачив натовпу розгублених людей, які напередодні певних подій не знають, що б оце купити, аби подарувати на свято? Цього тижня цей натовп, як із завжди, дав добру виручку. І не сумнівайтеся, дасть іще. Знаю одного дуже впливового киянина, якому щороку на день народження приносять сотні подарунків, якими він, якби і захотів, не зміг би скористатися хоча б по одному разу. Але все одно несуть — яке привітання без подарунка? Куди він це все потім прилаштовує — не знаю, запитувати незручно. Гадаю, що кожен із вас у той чи інший спосіб хоч раз у житті мав подібну проблему. Можна, звісно, поставитися до цього із гумором. Колись дуже давно моєму батькові подарували на ювілей дуже гарну коробку із гаванськими сигарами, хоча батько не курив. Досі пам’ятаю, як ювіляр із посмішкою пригощав усіх гостей цими сигарами і як вони усі разом цими сигарами задиміли… Не смішно було лише мамі, яка потім довго не могла провітрити квартиру. Запитаєте, який має бути висновок із усього написаного вище? Висновок простий. Він, окрім іншого, дає відповідь на запитання, чому американці живуть набагато заможніше за нас. Бо у них непотріб купують для себе, а у нас ні! Не дійшли ми ще до того рівня споживання, аби масово балувати себе усякими штучками. Скажете — грошей не вистачає? А де ці гроші візьмуться, якщо індустрія випуску непотребу в нашій країні практично відсутня? Якби була, то були б підприємства, які це випускають, а на них працівники, які отримують за це гроші. Поки що у нас цього немає, усе віддаємо китайцям! Де вихід? У тих самих непотрібних подарунках. Щойно ми почнемо купувати собі те ж саме, що ми купуємо комусь у подарунок, як наша економіка почне зростати. Тож давайте купувати подарунки більш уважно. Тоді й пропозиції нові з’являться. Як в Америці, де найбільш непотрібним товаром було визнано електронну машинку для бриття… вух. Не пробували? Дарма!
