Минулої осені від них просто життя не було. Я маю на увазі водіїв так званих євроблях. Нахабство, нехтування правилами дорожнього руху і просто здоровим глуздом були для них нормою. Власне, а чому були? Я і тепер з першого погляду впізнаю на дорозі «євробляхера», хоча номер на його авто вже український. І не тому впізнаю, що окрім них на двадцятирічних «тачках» ніхто не по дорогах гасає. А тому, що видно пана по халявах, як казали колись наші діди-прадіди.
Можна поміняти на машині номери, але куди ти подінеш оте агресивне хамство, яке властиво тим, хто раптом отримав те, чого не заробив? Чому не заробив? Тому що аби купити авто, завжди слід було бути хоча б трохи хазяйновитим. Для початку збити докупи таку-сяку копійку, відірвавши ту копійку від поточних витрат, а потім берегти придбане авто, аби воно служило максимально довго хоч собі, хоч наступному власнику. Більшість власників «євроблях» є останніми власниками своїх авто — продати таке щастя ще комусь за більш-менш пристойні гроші неможливо. Тому можна гуляти! Нічого, якось навчимося із цим жити поки справжня поліція підросте. А що робити з країною, яку теж тепер ганяють як ту «євробляху» клоун Зеленський та його компанія? Так, наша держава на теперішній час не виглядає особливо привабливою — все в ній деренчить і розвалюється. Інколи навіть дивуєшся, як це воно досі все купи тримається? І в той же час розумієш, що коли хочеш тут жити, слід діяти обережно. Щоб для початку не дуже трясло. Щоб втримати те, що є, аби потім потроху з цієї ями вилазити. Коротше, з нашою країною слід поводитися так, як поводиться добрий хазяїн із старою машиною, коли не має грошей на нову. Береже, вчасно ремонтує, мастило міняє, фільтри і таке інше. Щоб не зламалась, бува, у дорозі. Аж тут за кермом опинилася компанія веселих молодиків, які раніше якщо їздили, то все більше на чужих машинах та за чужі гроші. А тут раптом — все твоє! Вдалося! Пощастило! Можна тиснути на газ і перти вперед, не подивившись, де знаходиться гальмо, чи є у баку нормальне пальне і чи не луснуть раптом шини. Що рятує нині тих «євробляхерів», які поки самі не розбилися і нікого поки не задавили? Рятують ті самі старі авто, які зроблені таки на нормальних заводах із нормальних матеріалів кваліфікованими людьми. На зробленому нашими людьми тепер їздять лише по далеких селах і дуже повільно. Так само з державою — вона поки витримує і ще певний час буде витримувати знущання команди клоунів та їхніх спонсорів. Але надовго цієї держави не вистачить. Україна — це не стара німецька тачка, привезена майже задарма, яку в разі чого можна просто кинути на узбіччі. Україна населена людьми, яких шкода. Навіть якщо зважити на це, що «євробляхерів» за способом життя серед нас стає все більше, що і довели останні вибори, їх все одно шкода. Хіба воно винне, що дурне? Що не розуміє, що на старій «євроблясі» можна розбитися на смерть, тобто назавжди, і це не жарти? Думаю, що таки винне. Бо не дало собі зусилля хоч трохи подумати над тим, що робить. За кого голосує і кого підтримує. Ну і що з тою бляхою робити, коли вона у головах? А тепер вже не просто в головах, а й у самій головній з них? Доведеться діяти як на дорозі — бути уважними, аби розпізнавати ту бляху здалеку. І бути до всього готовими. Абсолютно до всього.
