Говорити правду мене змушували із самого дитинства. Скажи, хто взяв цукерку! — вимагали від мене дорослі на усіх рівнях — від батьків до вихователів дитсадка, від сусідів до шкільних вчителів і так далі. І ніби не було у цьому нічого складного — чому б і не сказати, що цукерку взяв Толік, але щось мене зупиняло.
Не тому, що я такий вже невиправний брехун, а тому, що усі ті, хто вимагав від мене правди, самі брехали на кожному кроці. Причому, чим сильніше людина брехала, тим вищу посаду вона займала. Ну це нормально — про що можуть збрехати двірник чи прибиральниця? Так — дрібниці. У начальника ЖЕКу, чи як їх там тепер називають, брехня буде вже більша і так далі, аж до самого головного, який цього тижня знову збрехав про безвізовий режим. Що вже наступного тижня, мовляв, цей довгоочікуваний режим стане реальністю. Що цікаво, Петро Порошенко, а я саме про нього, збрехав про цей безвізовий режим вже не вперше і не вдруге. Кому цікаво — нехай підраховує. Я про інше — мене сама технологія цікавить. Сам відбір людей не за здатністю щось потрібне робити краще за інших, а за здатністю сильніше за всіх безсоромно брехати. І не просто безсоромно — а швидко і не задумуючись. Миттєво. Бо ж воно як у житті буває: поки ти задумався над тим, чи реально вже завтра утворити рай на землі під керівництвом якогось радикала, хтось це вже проголосив і зайняв місце третього заступника. Бо перший і другий заступник збрехали ще раніше, ну а сам головний почав брехати ще не народившись на світ. Інакше ніяк — не встиг би тоді стати лідером. І так усі без винятку — від першого до останнього, від лівих до правих, від патріотів до патріотів. У цих перегонах до влади нікого не цікавлять твої особисті думки чи переконання. Збрехав першим — іди далі, задумався — нам таких не треба. Думаєте, я маю щось проти тих мордатих (а вони усі чомусь, набрехавшись, стають мордатими) чи тих, хто хоче до них ближче? Нічого подібного. Навпаки — я дуже радий, що число отих мордатих брехунів у нашій владі постійно поповнюється. Бо ж інакше не можна — інакше тебе просто надурять і викинуть. Ну уявіть самого себе, такого правдивого (ви ж правдивий, чи не так?), десь на міжнародних переговорах. Не уявляєте? Правильно! Уся політика в усі часи базувалася на брехні. І тому на наступних виборах ми знову проголосуємо за найбільшого брехуна. Одна проблема — як дізнатися, хто з них бреше найбільше? Як вгадати, хто з них ні слова правди ніколи не сказав навіть рідній мамі? Нам же саме такий потрібен, правда? Ой, що це я таке сказав? Яка може бути правда у країні, де правлять суцільні брехуни, за яких проголосували брехуни, що поменше — брехунці. Тобто ми з вами.
