Хочу дати нашій непримиренній опозиції доручення, яке вона зможе виконати одразу після того, як разом із народом повалить "злочинну владу". Згадана влада теж може почитати, бо ж поки ту владу повалять, вона вся встигне перебігти до опозиції й навіть її частково очолити. Доручення таке — перейменувати святкові дні першого та другого травня згідно з новими історичними реаліями.
Хочу дати нашій непримиренній опозиції доручення, яке вона зможе виконати одразу після того, як разом із народом повалить "злочинну владу". Згадана влада теж може почитати, бо ж поки ту владу повалять, вона вся встигне перебігти до опозиції й навіть її частково очолити. Доручення таке — перейменувати святкові дні першого та другого травня згідно з новими історичними реаліями. Скасувати ці вихідні жодна опозиція, навіть та її частина, в лідера якої лоба слід довго шукати, ніколи не зможе. Не тому, що так любить "міжнародну солідарність трудящих", а тому що разом з усіма звикла усе життя у ці дні офіційно не працювати. Не лише можливість, а нагальну необхідність перейменувати першотравневі свята доводить і наш історичний досвід, згідно з яким старі поганські свята, що були у наших предків до прийняття християнства, стали згодом святами християнськими. Те ж саме практично вже відбулося з першим та другим травня. Пішов третій десяток років, як ніхто нікого насильно не жене у ці дні на демонстрацію. Народ, відповідно, і не святкує. У колишньому комуністичному вигляді. Тоді що робить народ вже котрий десяток років першого та другого травня? Правильно — саджає картоплю. Не всі, ясна річ, саджають. Але кількість тих, хто саджає, у тисячі разів більша за кількість тих, хто у ці дні ходить із червоними прапорами. Якщо ж згадати, що й за комуністів народ одразу після першотравневої демонстрації відправлявся на село саджати картоплю, то нова назва святкових днів першого та другого травня напрошується сама собою. День картоплі — ось чим є у нас вже багато років перше травня. Упевнений, що рано чи пізно його так і будуть офіційно називати. Неофіційно ж не будуть називати ніяк, так само як тепер. Ви можете уявити собі такий діалог: — Куме, куди ви підете у день міжнародної солідарності трудящих першого травня? — Не піду, кумонько, а поїду на день міжнародної солідарності трудящих першого травня на село. Можлива така розмова? Цілком. Але без отого "міжнародного дня солідарності трудящих". Мовна практика довела, що це словосполучення у реальному житті не вживається взагалі, на відміну від інших словосполучень, які дуже навіть вживаються, останнім часом навіть і в друкованому вигляді. Та не будемо відволікатися. Підтримаймо згадане доручення непримиренній опозиції і чекатимемо його виконання. А поки що, з днем картоплі вас, дорогі читачі!
