Щойно людство винайшло фотографію, як фотознімками стали прикрашати різні приміщення. У сільській хаті, наприклад, і досі можна побачити фотознімки родичів та пам'ятних подій, які розміщені на стіні у найвиднішому місці.
Іншим чином вішали фото у службових приміщеннях — там здебільшого були портрети вождів або знімки, що відповідали призначенню тої чи іншої кімнати. Ну і в нас з вами теж є звичка прикрашати своє приватне і не дуже життя відповідними фото. Ну там фото коханої дівчини, чи фото дітей, чи портрет старенької матусі… Донедавна нормальним вважалося повісити своє фото на тлі пірамід чи ще якої екзотики, підкресливши цим свою пристрасть до подорожей. Колись бачив в офісі одного земляка, що тимчасово був у Києві мільярдером, його знімки на фоні вбитого в Африці слона… Коли підсумувати, то фотознімки, які ми усім показуємо в той чи інший спосіб, мають показати наш статус. Зробити думку про нас кращою. Один колега у тому ж таки Києві страшенно любить робити фото себе з тими, у кого він брав інтерв'ю, а потім усюди ці фото вішати. Дивіться, мовляв, який я крутий! А тепер, власне, до теми. Останнім часом невід'ємною частиною образу відомого українця стало його фото… за тюремними гратами у залі суду. Згадаєш Луценка — одразу перед очима його тимчасово худе обличчя на лаві підсудних. Подумаєш про Тимошенко — та ж сама картина. Мода, коротше, пішла така. Якщо не сидів — то ти ніхто. Звісно, реально відбувати термін у в'язниці, нехай і за читанням цікавих книжок, як Луценко, ніхто не хоче. Максимум — бути заарештованим, посидіти у залі суду під фото— і телекамери, переночувати нічку в камері, а потім заплатити скільки скажуть і вийти на волю. Щоб потім гордо повісити на видному місці своє фото за гратами. І я, мовляв, «срок тянул і пайку хавал». Одна проблема — гроші на викуп потрібні. Хоча чому проблема? Маємо, приміром, розбагатілого невідомо на чому чиновника на бюджеті. Маємо поруч «боротьбу з корупцією». Рано чи пізно вони зустрічаються. Навіть з ініціативи чиновника, який каже «боротьбі з корупцією» чарівне слово «скільки?». І «боротьба» відповідає — стільки-то. Але не так, як колись у мішку тихенько, а привселюдно у якості викупу з-під арешту. Заодно і фото матимеш у колекції, щоб пацанам показувати. Згода — каже чиновник, і назавтра ми бачимо по телевізору кадри його затримання. А далі все як і домовлялись — суд, ночівля у камері, викуп, свобода і фотографія на згадку. Отака тепер мода. Для тих, хто відносно молодий і багатий. Я до них не належу і за модою тою не женусь. Чого і вам бажаю.
