Оце придумав, про що писати, ніби справді важливих тем немає, — може зауважити прискіпливий читач, побачивши заголовок. Справді, навіщо знову про гарячу воду, та ще й у таку спеку? А тому, що гаряча вода, як на мене, важить у нашому житті і, що дуже важливо, у наших подальших спільних із вами, шановні читачі, перспективах набагато більше, ніж те, чим вас цілодобово годують по телевізору. Розпочну із себе. Моє життя, як я тепер розумію, складається поки що із двох частин. Перша частина життя була тоді, коли у нашій квартирі з усіх зручностей був лише кран із холодною водою. Друга почалася тоді, коли ми переїхали у квартиру, де з крана текла вода гаряча.
Оце придумав, про що писати, ніби справді важливих тем немає, — може зауважити прискіпливий читач, побачивши заголовок. Справді, навіщо знову про гарячу воду, та ще й у таку спеку? А тому, що гаряча вода, як на мене, важить у нашому житті і, що дуже важливо, у наших подальших спільних із вами, шановні читачі, перспективах набагато більше, ніж те, чим вас цілодобово годують по телевізору. Розпочну із себе. Моє життя, як я тепер розумію, складається поки що із двох частин. Перша частина життя була тоді, коли у нашій квартирі з усіх зручностей був лише кран із холодною водою. Друга почалася тоді, коли ми переїхали у квартиру, де з крана текла вода гаряча. Моє життя до і після появи у ньому гарячої води різниться не менше, ніж первісний лад від розвинутого капіталізму. Можливість у будь-який момент помитися теплою водою зробила мене іншою людиною, якою я прагну залишатися досі. А цьому заважають. То тут то там роблять спроби під різними приводами забрати у мене ту гарячу воду якщо не назавжди, то хоч на який-небудь час. І справа тут не в тому, що люди, які в останні двадцять років опікуються постачанням міста гарячою водою, сильно на цьому збагатилися. Вони б все одно вкрали якщо не тут, то десь у іншому місці. Справа у тому, що ці люди, самі, можливо, цього не усвідомлюючи, роблять усе, аби загнати нас у колишній напіврабський стан, коли свободу нам заміщала чарка горілки і хоч якась закуска. Думаєте, просто так ті самі американці миються по два рази на день? Процес, звісно, нескладний. Головне тут у іншому — там кожен має таку можливість. А тепер дивіться на географію: там, де закінчується гаряча вода — закінчується свобода і демократія. Яким би злиденним не був італієць, португалець чи іспанець, але гаряча вода у нього у хаті є завжди. Хоч у столиці, хоч у далекому гірському селі. І так усюди, аж до нашого з вами благословенного кордону. Де живе наш унікальний і неповторний народ, що вніс до світового культурного надбання приказку "скільки тієї зими". І справді, скільки? Навіщо ото марудитися з тою гарячою водою чи з тим, перепрошую, унітазом? І так добре. Жили наші діди-прадіди без цього і ми проживемо! Приблизно так думає багато хто з нас, хоча вголос про це не завжди говорить. Була у крані гаряча вода, а тепер немає? Ну то що? Немає на це ради! Так думає багато хто у Рівному, не кажучи вже про райцентри, де про цю гарячу централізовану воду ніхто вже й не пам'ятає. Хтось терпить і ходить як слід немитий. Бо що то за миття холодною водою? Хтось крутиться як може, самостійно цю воду підігріваючи за допомогою різних пристроїв. Взяти ж за комір тих "господарників", що безсоромно крадуть наші гроші, крутячи оборудки з гарячим водопостачанням, ніхто й гадки не має. Саме це нашій владі і треба. Якщо громадяни згодні ходити немитими стільки, скільки вважає за потрібне той крадій із теплопостачання, то будуть ці громадяни робити й усе інше, що той крадій та його однопартійці забажають. Це не про якусь конкретну партію з нинішніх. Це про усе наше суспільство, яке насправді поділяється не на східних та західних або північних і південних, не на тих, хто говорить так, а хто інакше, не на тих, хто ходить до тої чи іншої церкви чи не ходить до неї взагалі. Наш народ поділяється на дві основні групи, або партії. До першої партії відносяться ті, хто вже не може жити без гарячої води у крані. Ці люди тим чи іншим чином цю воду здобувають і миються нею щодня. До другої партії належать не ті, хто не має гарячої води, а ті, кому все одно. Дадуть воду — помиюся, не дадуть — так і буде. Вгадайте, яка з цих двох партій більша? Вгадали. Тепер вгадайте, яка з цих двох партій найбільш зручна для нинішньої влади? Знову вгадали. Бо народом, більшість якого не має нагальної потреби митися щодня гарячою водою, можуть керувати лише брудні політики, у переносному смислі, ясна річ. Отож справжня революція, після якої ми будемо жити нормально, станеться лише тоді, коли у нас усіх буде у крані гаряча вода. Коли це буде і чи буде взагалі? А ви самі подумайте, чи вам це треба? Чи вам і так добре?
