Вже тиждень як видивляюся у новинах щось про глобальне потепління, у результаті якого розтануть льодовики Арктики та Антарктики, підніметься рівень світового океану і ми всі у ньому потонемо. Я це роблю кожного разу як на вулиці вдарить мороз.
І завжди маю один і той самий результат. На період, поки народ мерзне від раптового похолодання, усі публікації та новини щодо глобального потепління, викликаного викидами промислових підприємств, кудись зникають. Чому, цікаво? Оті пропагандисти потепління могли б у цей час науково пояснити всім нам, що мороз на вулиці — явище тимчасове, яке лише підкреслює неминучість погибельного для нас усіх потепління. Не пояснюють. Мовчать разом із продавцями кондиціонерів, охолоджувальних напоїв та морозива. Тому що залякування загрозою глобального потепління є насправді таким самим бізнесом, як і виробництво морозива. Різниця лише в тому, що морозиво продають одним способом, а загрозу глобального потепління — іншим. Продавці потепління створюють численні дослідницькі інститути, проводять всесвітні та регіональні наради і конференції, виготовляють незчисленні науково-популярні книжки та фільми. Усе це має хтось оплачувати. А пропонувати дати грошей на боротьбу з потеплінням, коли за вікном мінус п’ятнадцять, якось не виходить. Так само як торгувати на вулиці холодним пивом. Та це все ненадовго. Незчуємось, як із новин нам знову повторюватимуть про температурні рекорди, підвищення рівня води в океані й тому подібне. Нехай лише як слід потепліє. Коли саме це станеться? Цього вам ніхто точно не скаже. Ані пропагандисти глобального потепління, ані їхні опоненти. Тому що цього не знає ніхто. Так само як ніхто не знає,чому колись давно від морозу вимерли мамонти. Напевно, занадто мало ті мамонти тепла виділяли в атмосферу…
