Спочатку поясню, чому слово «зміна» у заголовку взято у лапки. Тому що колись це слово разом із низкою інших мало два значення – пряме і не дуже. Зміною називали періоди навчання, роботи, чергування і так далі. Можна було щось робити у першу зміну, у другу, у третю… Ну а друге, непряме значення слова «Зміна» вже у лапках та з великої літери, було назвою всього.
Так само як «Прогрес», «Перемога», «Зірка», «Дружба» і ще багато слів, якими називали все підряд. «Дружбою», наприклад, були одночасно плавлений сирок, піонерський табір, кінотеатр і… бензопила. Та повернемось до «Зміни», якою називали усе «юнацько-молодіжне». Від простеньких фотоапаратів до газет і журналів. Звісно, були «Змінами» також кінотеатри, піонерські табори і багато іншого. Запитайте бабусь – нагадають. Мене це слово-назва дуже зацікавило в дитинстві своїм загадковим змістом. Тому що назви «Юність» чи «Молодість» були якось зрозуміліші. А ось «Зміна»… Нам пояснювали, що тою «Зміною» були ми самі. Ми мали добре навчатися, аби потім замінити старших. А старших куди? Відповіді на це запитання не було. Лише згодом, надивившись «патріотичних» кінофільмів та начитавшись таких самих книжок, я збагнув, що ми маємо замінити старших як на фронті після того, як ті загинуть «за родіну». Звісно ж, загинуть героїчно. Так воно попервах і було. У перші десятиліття радянської влади. Коли не було війни, влада робила все, аби якнайшвидше звільняти «місця для подвигу» для «молодої зміни». Ця влада вбивала сотні тисяч своїх громадян, саджала їх по тюрмах та таборах, морила голодом. А молоді, які підростали «на зміну», мали мріяти про те, щоб якомога красивіше і героїчніше загинути у боротьбі. За що? В одній із пісень тих часів містилася відповідь: «І как адін умрьом в борьбє за ето». Мені пощастило – десь років за п’ять до мого народження радянська влада поступово припинила планове знищення народу. А назви поміняти якось забула. У Рівному тоді була така «молодіжна» газета із назвою «Зміна». Але попри назву працівники там змінюватись не поспішали – багато хто успішно допрацював до пенсії. І так було усюди – народ якось не прагнув гинути «за ето», а місць для молодих не вистачало. Саме тому, як на мене, ця радянська влада і розвалилася. Тому що тепер молоді українці є просто молодими і все. Вони нікому не йдуть «на зміну», а чесно конкурують із старшими за місце під сонцем єгипетських пляжів. А слово «зміна», хоч у лапках, хоч без них, поступово зникає із нашої мови. І нехай собі зникає!
