Вітати народ із Різдвом Христовим можна по-різному. Власне, ми так і робимо, відрізняючись від усього християнського світу тим, що у нас спочатку Новий рік, а потім Різдво, а не навпаки, як усюди, окрім Росії. Добре, що хоча б так. Але сьогодні не про це.
Тому що окрім календарної плутанини, у нас намалювалася неабияка передріздвяна конкуренція. Не між магазинами чи торговими мережами, які пропонують різдвяні знижки, що було б нормально, а між отцями церкви Христової, які влаштували нині рекламний баттл не гірший за той, що був під час нещодавніх місцевих виборів. Спочатку все було ніби спокійно. Лише де-не-де уздовж насичених транспортом магістралей на водіїв та пасажирів дивився отець Епіфаній, який очолює новоутворену два роки тому Православну церкву України. Залишимо цього разу питання безпеки дорожнього руху, яка страждає, коли водій відволікається на щось стороннє. Тим більше, що статистики дорожніх пригод, викликаних спогляданням під час руху зображення церковного ієрарха, наскільки мені відомо, поки не існує. Портрети згаданого Епіфанія, на відміну від місцевих кандидатів, розставлені не так рясно і можна було на це не дуже зважати, якби за кілька днів до Різдва на рекламних бордах не з’явився його конкурент — отець Онуфрій, який очолює Українську православну церкву, яка вперто відмовляється переназватися на російську. Ніби нічого такого: вітають собі народ православні ієрархи — і на здоров’я! Але є у цьому щось неправильне! Не повинні священники конкурувати між собою таким же способом, як це роблять політики чи усякі там пепсі-коли та кока-коли! Тому що Різдво Христове — це не чергова політична кампанія, не вибори чи референдум! Це світле свято, яке має об’єднувати усіх християн світу, незалежно від конфесії! Хоча про що це я? У всьому світі Різдво вже давно відсвяткували і на роботу вийшли. І лише ми услід за Онуфрієм зробимо це лише завтра. А поки що продовжимо милуватися портретами святих отців. Може, до Епіфанія з Онуфрієм ще й Філарет приєднається? Чому ні?