Нічого, що я знову про здоров'я? Не згадував би про це, але привід занадто яскравий нагодився. Навіть не привід, а приклад. Приклад медичного відкриття, яке цілком може заслуговувати на дисертацію. Заслуговувати теоретично, бо практично мені ця дисертація ні до чого. Чому, власне, важливі наукові відкриття мають писатися страшною мовою на багатьох сторінках, які безплатно ніхто і ніколи не читатиме? Можна ж усе викласти просто і зрозуміло для всіх. Цим просто зараз у вашій присутності і займуся. Отож моє відкриття у галузі медицини полягає у тому, що всі без винятку вітчизняні державні посадовці є смертельно хворими. Не вірте їм, коли вони запевняють, що цілком здорові і працездатні.
Нічого, що я знову про здоров'я? Не згадував би про це, але привід занадто яскравий нагодився. Навіть не привід, а приклад. Приклад медичного відкриття, яке цілком може заслуговувати на дисертацію. Заслуговувати теоретично, бо практично мені ця дисертація ні до чого. Чому, власне, важливі наукові відкриття мають писатися страшною мовою на багатьох сторінках, які безплатно ніхто і ніколи не читатиме? Можна ж усе викласти просто і зрозуміло для всіх. Цим просто зараз у вашій присутності і займуся. Отож моє відкриття у галузі медицини полягає у тому, що всі без винятку вітчизняні державні посадовці є смертельно хворими. Не вірте їм, коли вони запевняють, що цілком здорові і працездатні. Що готові день і ніч працювати на наше благо хоч на високій державній службі, хоч на виборній посаді. Насправді це все — брехня! Не вірите? Я теж не вірив, поки не зробив те саме відкриття. Пропоную і вам зробити це без усякої сторонньої допомоги. Просто поцікавтесь останніми новинами з Печерського суду столиці, куди днями привезли смертельно хворого громадянина на прізвище Мельник. Цей громадянин аж до 27 липня прикидався цілком здоровим. Багато років працював на керівних посадах, зокрема, ректором створеної ним самим із скромного радянського технікуму "податкової академії" у місті Ірпінь. Окрім цього, згаданий Мельник був до минулої осені депутатом Верховної Ради. Рік тому всі дороги, що ведуть до Києва із західного напрямку, були заставлені портретами Мельника, чия здорова, як він тоді казав, фізіономія ледь влазила у кадр. Але не обрали його восени. А 27 липня взагалі упіймали на отриманні хабара. Це і раніше можна було зробити, але ж міліція наша зайнята дуже. Отоді й виявилося, що ректор Мельник настільки хворий, що не може ані самостійно пересуватися, ані стояти, ані сидіти. Звісно, що від раптового переляку нікому не буває занадто добре. Але у звичайних людей переляк веде лише до тимчасового розладу шлунка, який нині культурно звуть "діареєю", а в народі називають "ведмежою хворобою". Так це у звичайних людей. А у начальства хвороби більш серйозні і хронічні. І проявляються вони майже виключно після того, як цього начальника заарештують. Щойно був веселий і життєрадісний, аж раптом помирати почав. Щойно був готовий мужньо боротися за справедливість, аж раптом всра…, коротше, заслаб смертельно. І так у них в усіх без винятку. Як би не звалася їхня партія, яку б вони посаду не займали, були вони при владі або навпаки — діагноз завжди був саме такий. Пригадуєте, як помирав у камері колишній міністр внутрішніх справ? Ну просто дні рахував до смерті. А як випустили — здоровісінький виявився. Окремі болячки не рахуються — у кого їх немає. І мужня лідериня опозиції нині помирає у лікарні, відбуваючи тюремний строк. Побачите — щойно випустять, одразу побіжить. Але це все буде обман. Насправді хворі вони всі невиліковно, що довів цього тижня вищезгаданий Мельник. Просто вони про це не знають. Вони впевнені, що мають силу і владу, що можуть у межах своєї посади робити усе, що захочуть, і так буде завжди. Шкода мені їх. Тому що зроблене мною відкриття свідчить, що кожен із них, аж до самого поки що головного, є насправді смертельно хворим. Особливість цієї їхньої хвороби, яку я теж дослідив, не претендуючи на винагороду, полягає у тому, що проявляється цей смертельний недуг майже виключно після того, як того керівника заарештують. Запитаєте, а як же ті з них, що хворіють і навіть помирають без усяких арештів? Так то у них від звичайних хвороб, спільних для нас усіх. А на відкриту мною хворобу страждають тільки великі начальники. Чи є засіб від цієї хвороби? Звісно, що є, але він аж занадто для наших начальників дорогий. Не можуть вони його собі дозволити. Засіб простий — не брехати і не красти. І хто з них, скажіть, на таке піде?
