Коли з’являються нові слова? Вони виникають тоді, коли з’являється предмет або явище, якого раніше не було, а універсальне «якась ...ня» вже не задовольняє потреби суспільства. Найчастіше нові слова створює бюрократія. Бо ж говорити можна як завгодно, а у документ слід вписати щось конкретне. Тоді й утворюються слова, яких ніби і не повинно було бути. Коли вибухнуло на ЧАЕС, про назву цієї події одразу не подумали. Але одразу, про всяк випадок, збрехали. Бо ж вибухнуло зовсім не в Чорнобилі, райцентрі Київської області, розташованому за тридцять кілометрів від АЕС.
Коли з’являються нові слова? Вони виникають тоді, коли з’являється предмет або явище, якого раніше не було, а універсальне «якась ...ня» вже не задовольняє потреби суспільства. Найчастіше нові слова створює бюрократія. Бо ж говорити можна як завгодно, а у документ слід вписати щось конкретне. Тоді й утворюються слова, яких ніби і не повинно було бути. Коли вибухнуло на ЧАЕС, про назву цієї події одразу не подумали. Але одразу, про всяк випадок, збрехали. Бо ж вибухнуло зовсім не в Чорнобилі, райцентрі Київської області, розташованому за тридцять кілометрів від АЕС. Вибухнуло в місті Прип’ять, яке назавжди зникло в той день, ставши містом-примарою. Але ніхто про це місто не згадує, ніхто не каже «прип’ятська трагедія», кажучи «чорнобильська». На обов’язкове зауваження «яка різниця?» відповім одразу. Те, що з брехні почалося, брехнею закінчиться. Запитайте у самих себе, у своїх родичів і знайомих, що ви знаєте, що вони знають про вибух на ЧАЕС? У відповідь одержите безсистемну кашу з напівбрехливої інформації, де суперечливі статистичні дані перемішані з відвертими вигадками. Ніхто досі не сказав нам, скільки у нас «жертв Чорнобиля». Пам’ятників понаставили, грошей із скарбниці витратили неміряно. А кому, скільки і за що — невідомо. Це стосується і пам’ятників, і грошей. Ніхто вже сьогодні не скаже, скільки було вкрадено за хитрими схемами «чорнобильських» пільг, виплат, соціальних програм і тому подібного. Все це назавжди закопано у буремних дев’яностих, перемішано з усіма катаклізмами тих років і успішно забуто. Хто зараз назве імена бізнесменів, які заробили свій стартовий капітал саме на махінаціях із «чорнобильськими» коштами? Те ж саме і про людей можна сказати. Якщо рахувати число постраждалих від вибуху 1986 року за кількістю виданих посвідчень і наданих пільг, то добра половина населення нашого регіону вже давно мала б спостерігати за подіями з іншого світу. Хто ж насправді постраждав, а хто тільки пільги одержував? Ніколи вже у цьому не розібратися. Настільки все заплутано. Тому влада наша народна буде діяти звичним для себе чином. За певний час «ліквідаторами» аварії на ЧАЕС будемо оголошені всі ми. Всі до одного. І ті, хто справді був у ті страшні дні поруч із смертоносним реактором, і ті, хто там не був і близько. Не вірите? Почекайте тиждень і дізнаєтесь, що «учасників війни» у нас тепер рівно стільки, скільки громадян, які були хоч трохи повнолітніми, хоч умовно працездатними у ті далекі вже часи. Аби нікого не образити, пільги «учасників» пообіцяли навіть тим, хто був тоді малими дітьми. Так і називатиметься ця пільга — «дітям війни». Навіщо це нашій державі? Вона така багата, щоб оплачувати нові пільги? Держава наша ніби і не дуже багата на гроші, але багата на службовців, які не вміють більше нічого, окрім як пільги розподіляти. Тому в нас завжди будуть люди, які постраждали внаслідок чогось. Закінчаться «учасники війни», в що віриться не дуже, будуть «постраждалі від Чорнобиля». Згодом всі постраждалі перетворяться на «ліквідаторів» так само як всі, хто жив у часи війни, стали згодом її «учасниками». Не можемо ми без цього. Такий вже ми народ — ліквідатори!
