Вас ніколи не називали птицею? Орлом, наприклад, ластівкою, куркою чи індиком? Певно, що називали. І пестливо: «Горобчику ти мій!» і не дуже: «Дивитись треба, вороно!». Традиція іменувати один одного назвами птахів, тварин, комах, риб та інших існує в народі споконвіку і увічнена у прізвищах від Козлова до Сороки. Офіційно ж, або публічно, називати людей тваринами чи птахами досі вважалося непристойним. Варто було колишньому прем’єр-міністру Януковичу промовити публічно слово «козли», як його політичні опоненти побудували на цьому слові чи не дев’яносто відсотків виборчої компанії.
Вас ніколи не називали птицею? Орлом, наприклад, ластівкою, куркою чи індиком? Певно, що називали. І пестливо: «Горобчику ти мій!» і не дуже: «Дивитись треба, вороно!». Традиція іменувати один одного назвами птахів, тварин, комах, риб та інших існує в народі споконвіку і увічнена у прізвищах від Козлова до Сороки. Офіційно ж, або публічно, називати людей тваринами чи птахами досі вважалося непристойним. Варто було колишньому прем’єр-міністру Януковичу промовити публічно слово «козли», як його політичні опоненти побудували на цьому слові чи не дев’яносто відсотків виборчої компанії. Про те, що «ми не козли» навіть пісні поскладали і на міжнародні конкурси з ними подалися. Хоча кричати голосно про те, що ти не козел, досі у вітчизняній традиції якось прийнято не було. Спишемо це на сучасну урбанізацію, глобалізацію та політизацію і послухаємо нового главу держави, котрий так переконливо доводив у жовтні-грудні минулого року, що він «не козел». Спілкуючись з виборцями у прямому ефірі, Віктор Ющенко дозволив собі звернутися до одного із глядачів, назвавши його «голубом». Не знаю, може в устах президента це мало б звучати як комплімент. Як кому подобається. Щодо норм пристойності, до глава держави не мав би у нормальній країні обзивати своїх підлеглих тваринами чи птахами. Це принизливо і непристойно. Уявіть, що телеглядач звернувся б до Ющенка, сказавши: «Песику ти мій!». Не уявляєте, бо є або мав би бути певний етикет у спілкуванні народу із владою. Етикету такого і хоч якої пристойності у нас, на жаль, немає і не може бути. І винуваті в цьому не президенти і прем’єри, а всі ми. Бо хто ж, як не ми, улесливо, в порушення всіх норм граматики і здорового глузду почали писати слово «президент» з великої літери. Скільки вже сварився з коректорами та редакторами, скільки доводив, що слід або всіх президентів писати з великої, або всіх з малої, інакше підлабузниками ми виглядаємо, не гідними поваги. Не слухають. Аби чого не вийшло. Тим часом, призначений в нашу область Ющенком «голуб» вже почав клювати там, де жирніше, під акомпанемент лестощів вчорашніх ніби супротивників. І дивуватися цьому не варто. Народ, який вперто не бажає, щоб до нього звертались словом «пан», таких «голубів» на свою голову якраз і заслуговує. Не хочеш бути паном, будеш холопом, козлом, голубом. Стоятимеш у чергах, даватимеш хабарі, підлещуючись до чергової влади. А той, хто хвалить владу, як правило, бреше подібно самі знаєте до кого. Попереджаю, я вас ніяк не називав, панове читачі!
