Було це ще у дев'яності роки. Одна дуже багата на той час політична партія, назву якої тепер вже не пригадаю, вирішила висунути свого кандидата до Верховної Ради у Рівному. І не просто висунула, а виділила цьому кандидату чималенькі гроші на виборчу кампанію. Кандидат був людиною простою і розумною. Тож із самого початку добре розумів, що ніхто його у Рівному не вибере ні за які гроші. Але партія наказала і кандидат пішов замовляти собі платну рекламу.
Було це ще у дев'яності роки. Одна дуже багата на той час політична партія, назву якої тепер вже не пригадаю, вирішила висунути свого кандидата до Верховної Ради у Рівному. І не просто висунула, а виділила цьому кандидату чималенькі гроші на виборчу кампанію. Кандидат був людиною простою і розумною. Тож із самого початку добре розумів, що ніхто його у Рівному не вибере ні за які гроші. Але партія наказала і кандидат пішов замовляти собі платну рекламу. На початку кампанії, коли грошей було ще дуже багато, кандидат признався мені, що із задоволенням купив би собі на ці гроші квартиру, а не викидав би їх на непотрібні вибори. Однак партія та була дуже серйозна, тож вкрасти ці гроші і витратити їх не на вибори, а на щось інше, кандидат не міг навіть за дуже великого бажання. Вдруге ми зустрілися, коли до виборів залишалося два тижні. Настрій у кандидата не покращився. Цього разу він сказав, що краще було б на ті гроші, що іще залишились у партійній касі, поїхати добре відпочити за кордон. За день до виборів він був у повному відчаї. Хоча б до ресторану сходити на те, що ще залишилось! — так звучало його останнє передвиборче бажання. Далі все сталося так, як і мало статися. Кандидат, який чесно витратив на вибори купу партійних грошей, набрав свої півтора відсотка голосів і назавжди зник із політичного горизонту. У наступні роки партійні кошти на заздалегідь програні вибори витрачали інші кандидати від інших партій. Чому я про це згадав і навіщо вам про це розповідаю? Тому що розмови пішли про ще одні вибори замість тих, що відбулися півтора тижня тому і виявилися чи то частково, чи то повністю несправедливими. Уявляєте? Знову оголосять вибори, знову висуватимуть кандидатів, знову завішуватимуть їхніми портретами усю корисну площу, доступну для ока. І головне — знову витратять на це усе купу грошей. Я особисто висуватись не буду і мені має бути все одно, куди підуть чи то власні кошти кандидатів, чи партійні, чи ще які. Не мої ж це гроші, а чужі рахувати ніби не прийнято. Власне, я і не рахую. Я досвідом хочу поділитися з кандидатами на нових виборах, якщо такі незабаром відбудуться. Може, не треба тої пропаганди за великі й не дуже великі гроші? Все одно ж зрозуміло, хто переможе. Може, краще житло на ці гроші збудувати чи собі, чи людям. Якщо на це не вистачить, відпочинок організувати пристойний для себе чи для людей. Коли ж і на це грошей буде мало, то краще до ресторану на ці гроші усі разом підіть. Посидьте, випийте, закусіть, поговоріть між собою нормально і залиште нам для вибору лише тих, хто справді може бути обраним. Бо від тих пик, за яких ніхто не голосуватиме, апетит пропадає. А у місті тепер так багато смачних ресторанів!
