Вам доводилось хоча б один раз виписуватись із лікарні? Не з "денного стаціонару", де можна роками переховуватися, не з'являючись на роботу та судові засідання, а із справжнього? Переживши хворобу, травму чи усе разом? Коли життя, поділене поміж процедурами, уколами, операціями та розмовами про політику з набридлими сусідами по палаті, раптом закінчується? Коли вам нарешті знімають гіпс, шви чи ще щось таке, що не давало вам повернутися до нормального життя?
Вам доводилось хоча б один раз виписуватись із лікарні? Не з "денного стаціонару", де можна роками переховуватися, не з'являючись на роботу та судові засідання, а із справжнього? Переживши хворобу, травму чи усе разом? Коли життя, поділене поміж процедурами, уколами, операціями та розмовами про політику з набридлими сусідами по палаті, раптом закінчується? Коли вам нарешті знімають гіпс, шви чи ще щось таке, що не давало вам повернутися до нормального життя? Коли ви виходите на вулицю і бачите, що окрім палат, операційних, маніпуляційних, перев'язочних, бинтів, шприців, пігулок, ампул, існує інше життя. Життя, в якому, як виявляється, світить сонце, ідуть дощі, росте трава і усе це ніяк не пов'язано з хворобами, а навпаки! Думаю, що приблизно так почуваються сьогодні усі ті люди, які були в останні місяці пов'язані з виборами. Усе закінчилося, тож можна просто подивитися довкіл, не думаючи про те, як це оцінять виборці, вийти на вулицю, не турбуючись про те, як це вплине на твій рейтинг, нарешті почитати газету, звідки миттєво зникли усі обіцянки зробити наше життя кращим, а повідомлення про зарізаних "по п'янці" сусідів залишилися. Залишились, як життя, в якому ми продовжуємо порушувати правила дорожнього руху, не враховувати дорожньої обстановки, не вибирати безпечної швидкості і в результаті потрапляти у ДТП. Залишилося життя, в якому ми не знаємо, куди краще притулити свої невеличкі заощадження, за якими як хижаки полюють сотні банків та інших фінансових установ. Залишилось життя, в якому щось дорожчає, а щось дешевшає, хтось народжується, а хтось навпаки, щось будується, а щось руйнується і усе це на тлі нестабільного курсу національної валюти. І ще купа усього цікавого відбувається навколо нас у житті. У нормальному житті, де добре попрацювавши, можна добре відпочити, де можна дивитися спектаклі й концерти, футбольні матчі та телепередачі, що не супроводжуються іменами кандидатів, які нам це все забезпечують. Ми усі цього тижня ніби вийшли з лікарні під назвою вибори. Хтось пробув там довго з тяжким діагнозом переоцінки власної популярності. Хтось трохи менше, допомагаючи тим самим, що з діагнозом. Хтось прийняв процедури проти зарозумілості та зухвалості. Хтось отримав щеплення від самовпевненості. А хтось просто здав аналіз на політичну свідомість та обізнаність. Тепер ми усі виписались. І нічого, що в усіх нас різні епікризи і не усі ми вилікувалися до кінця (абсолютно здорових людей не існує). Головне, що ми знову вільні жити так, як хочемо, а не так, як приписує лікарняний, перепрошую, передвиборчий розпорядок. Радійте з цього, тіштеся! Бо це насправді не надовго.
