Завтра розпочнеться головний футбол людства. По три матчі в день, всі показують по телевізору, всі ігри заздалегідь розрекламовані, всі хочеться побачити. Зробити це практично неможливо. Не тому, що час не дозволяє. За бажання можна знайти можливість побачити футбол у робочий час. Тим більше, що поняття про цей самий робочий час нині настільки широке, що може увібрати в себе хоч всі двадцять чотири години на добу, хоч зовсім нічого не увібрати. Тож сідаємо до телевізора і дивимось. На п’ятий-шостий день такої радості все у голові перемішається настільки, що згадати, хто з ким і як зіграв, можна буде лише сильно напружившись. Та це буде тільки початок.
Завтра розпочнеться головний футбол людства. По три матчі в день, всі показують по телевізору, всі ігри заздалегідь розрекламовані, всі хочеться побачити. Зробити це практично неможливо. Не тому, що час не дозволяє. За бажання можна знайти можливість побачити футбол у робочий час. Тим більше, що поняття про цей самий робочий час нині настільки широке, що може увібрати в себе хоч всі двадцять чотири години на добу, хоч зовсім нічого не увібрати. Тож сідаємо до телевізора і дивимось. На п’ятий-шостий день такої радості все у голові перемішається настільки, що згадати, хто з ким і як зіграв, можна буде лише сильно напружившись. Та це буде тільки початок. Бо ж, окрім власне безкінечних футболів, нас щодня годуватимуть додатковими телепередачами про той же футбол, в яких нам пояснять, що відбувається. І цим ще сильніше заплутають, бо що там у футболі розбиратися: хто забив, той і виграв! А ще пиво до цього додати! Ви вже знаєте, що з недавнього часу футбол слід дивитися виключно з пляшкою пива в руці. І навіть стрибати від радості, коли наші заб’ють гол, треба таким чином, щоб пляшка залишалася в руках етикеткою в бік того, хто на тебе дивиться. Щоб побачили, яке саме це футбольне пиво. Можливо, це і справді вихід. Після третьої-четвертої пляшки враження про перебіг футбольного матчу акуратно згладжується і переходить на враження від поведінки таких самих, як і ти, які п’ють пиво поруч. А коли говорити серйозно, то нинішній навколофутбольний психоз втішає не дуже. Ну чого, запитайте, треба йти на футбол, розмалювавшись у кольори своєї команди? Ну придумали це колись африканці, що з них взяти? А нам це навіщо? А прапором розмахувати під час гри? Воно ніби й патріотично, але що можна побачити за тими прапорами? Це я не про сам стадіон у Німеччині, до якого доїде лише декілька десятків читачів газети. І біля телевізора, як виявляється, теж можна вболівати з прапорами та іншою атрибутикою. Навіщо це, коли можна все сказати словами? Навіть не словами, а просто подумки, мовчки спостерігаючи за грою, тримаючись за серце. Бо справжній уболівальник не може одночасно дивитися за грою, хвилюватися за своїх, насолоджуватись спортивною боротьбою, одночасно розмахуючи прапором, ковтаючи пиво і горлаючи щось оптимістичне. А чи є вони, справжні уболівальники? Я серйозно, бо ж футбол відбувається не тільки у ці кілька тижнів один раз на чотири роки. Футбол триває завжди. Де ви, палкі фанати, під час звичайних футбольних матчів? Коли між собою змагаються не розмальовані зірки з усього світу, а звичайні наші хлопці, які прагнуть виграти у команди з Тернополя? Вас там немає. Хлопці грають самі для себе, для тренерів, для родичів і знайомих, які прийшли на футбол, для спонсорів, нарешті. Це зовсім не та гра, немає в ній того завзяття, яке дають заповнені трибуни. Приємно, що не кажіть, бачити серед учасників світового футбольного свята нашу національну команду. Та чи підуть хлопчаки спочатку просто ганяти м’яча подібно до майстрів із збірної, а потім вперто тренуватися, щоб одержати шанс самим виступити на першості світу? Хочеться у це вірити . Бо саме перемоги наших футболістів над іноземними приводили колись до того, що діти хотіли бути саме футболістами, а не космонавтами. Чи захочуть вони цього тепер, побачивши на телеекранах великий футбол у перервах між рекламою пива? Та що б там не було, а у кількатижневому футбольному телебожевіллі є один безперечний плюс. Світове футбольне видовище на кілька тижнів хоча б частково, але очистить наші телеекрани від щоденної політично-серіальної лабуди, приправленої низькоякісним гумором російських братів. Ми всі перемкнемося на футбол. Станемо трохи дітьми. Відпочинемо душею від щоденного бруду. Коли ж наші там будуть вигравати у бразильців... Стоп, фантастика в газеті на іншій сторінці. Там, де не про футбол.
