Ви ходили коли-небудь вулицями якого-небудь Луїсвіллу, штат Пенсільванія? Я теж не ходив. Бо щойно вигадав це місто як уособлення закордонного щастя, де усі усім при зустрічі посміхаються. Отакі вони там. Не просто дивиться на тебе, а посміхається. Весело йому чогось! Ніби нічого не болить чи проблем немає ні у нього, ні у мене!
Ви ходили коли-небудь вулицями якого-небудь Луїсвіллу, штат Пенсільванія? Я теж не ходив. Бо щойно вигадав це місто як уособлення закордонного щастя, де усі усім при зустрічі посміхаються. Отакі вони там. Не просто дивиться на тебе, а посміхається. Весело йому чогось! Ніби нічого не болить чи проблем немає ні у нього, ні у мене! Це мені так розповідали ті, що їздили по тих Штатах. Розповідали, що цікаво, теж із посмішкою, ніби привезли її звідти відро і не розхлюпали дорогою. Нічого, у нас розхлюпають швидко. Бо так погано, як ми, не живе, здається, ніхто у світі. Подивіться на нас, послухайте наші новини — суцільна темрява, з кожним днем все гірше жити, а декому і бачити це погіршення боляче, бо очі жиром запливають. Від незбалансованого харчування, викликаного інфляцією. І все це справді так. Ціни зростають — значить жити стає гірше. Це ми так гадаємо. Я ж спробував повернутись подумки у своє піонерське дитинство, в якому не було й одного відсотка того, що є у нинішніх дітей. Зате був настрій. Переночував у кімнаті на десять осіб, збігав зранку через двір до вбиральні, звідки дустом тягне на гектар, умився холодною водою… І не снідав ще, а тебе вже шикують у шеренги, ведуть під горни і барабани на вранішню лінійку, де під барабанний стукіт наказують: «Будь готовий!». І ти радісно відповідаєш: «Завжди готовий!». Після чого так само радісно їси страшні макарони з коричневою підливою, запиваючи чаєм з присмаком швабри. Підкреслюю, не просто так давишся тим сніданком, а радісно його споживаєш в очікуванні нового дня! І після цього цілісінький день тебе супроводжують радісні пісні та марші, в новинах говорять тільки про успіхи, повсюди висять гасла про перемогу комунізму і загальне щастя! І всі щасливі, бо іншого життя не знають! Кому було погано від такого життя, коли всі ми були радісно бідними? Тож сьогодні, коли посеред загальної кризи наш уряд починає говорити про успіхи, давайте вірити цьому уряду. Нічого, що на свої гроші ти вже не можеш купити стільки ковбаси, скільки купував місяць тому. Зате ти твердо знаєш , що ми йдемо правильним шляхом і в країні щодня покращується економіка. Не у тебе особисто на твоєму робочому місці, а взагалі по країні! І дефляція, як сказали по радіо, теж почалася в окремих регіонах. Що це таке, дефляція? Інфляція навпаки! Коли ціни знижуються і купівельна спроможність грошей зростає. Вчора, наприклад, ти зміг купити на певну суму грошей на сто грамів масла менше, ніж позавчора. Це інфляція. А сьогодні ти можеш на свої гроші купити не 50 будівельних піноблоків, як учора, а 51 будівельний піноблок! Це вже дефляція, тобто зростання твоєї купівельної спроможності завдяки зусиллям народного уряду на чолі з народним прем’єром. І не треба запитувати, навіщо тобі ці піноблоки! Радіти треба з того, що піноблок на два відсотки подешевшав, а прожитковий мінімум піднято на дві гривні на місяць. Всім разом радіти, забувши на певний час про особисті проблеми. Підтримавши наш народний уряд, який долає негативні тенденції в економіці, що відобразилося на здешевленні на три відсотки запірної арматури на базі у Нікополі. І нічого, що бензин дорожчає! І до нього коли-набудь черга дійде на здешевлення. А поки що не піддаємося на провокації й радіємо кожному новому дню під керівництвом народного прем’єра! Щоб посмішки у всіх були американські й настрій у всіх однаково гарний. Щоб при зустрічі ми, як ті американці, посміхалися один одному і на запитання «Як справи?» бадьоро відповідали: «На Ю!». Тільки літеру часом не переплутайте…
