У тому, комуністичному ще календарі, практично не було дня, на який не припадала б якась визначна чи не дуже дата або чиєсь професійне свято. Тому чаркував Сашко з гостями не просто так, а з нагоди якого-небудь дня пожежника чи річниці визволення Гвінеї від колоніального поневолення. Слід додати, що подібний підхід до календаря він здійснював далеко не щодня, а тільки тоді, коли мав за що купити пляшку або цю пляшку приносив хтось із гостей. Коли цього не було, день працівника комунального господарства чи річниця з дня народження Анрі Барбюса залишалися невідзначеними. Це було майже півстоліття тому, і з того часу я точно знаю: немає грошей — свята не буде! Не лише тихого сімейного чи дружнього. Офіційного теж! Згадайте, коли ви востаннє відзначали 1 Травня — день міжнародної солідарності трудящих, який досі є у нас державним святом? Забули? Знаєте чому? Тому що на відзначення цього «свята» вже четверте десятиліття не виділяють коштів із бюджету. А без них ані тобі урочистих засідань, ані демонстрацій, ані покладань квітів, ані народних гулянь, ані виступів творчих колективів на відкритих майданчиках та у закритих приміщеннях, ані салютів та феєрверків. Бо за все це слід платити. Звісно, що з бюджету — звідки ще? Саме тому наші чиновники завжди любили усілякі «дні міста», коли можна вільно списати з бюджету кругленьку суму на рахунки організацій, які це все організовують. Всім добре — і владі, й виконавцям, і більшості з нас. Тих, хто або не розуміє, що ці гроші вкрадено з їхніх кишень, або розуміє, думаючи при цьому, що бюджет все одно розкрадуть, тож нехай хоча б музика на вулиці пограє. Що саме святкувати чи відзначати нашим чиновникам не важливо — аби гроші бюджетні можна було витратити. Так само як моєму однокласнику колись було все одно, з якого саме приводу розпити пляшку. Нині такий час, що влада ще як слід не розуміє — що можна продовжувати відзначати трохи причому крадучи, а що вже неактуально чи політично недоцільно. Звідси усілякі скандали, на які звертають увагу як прості громадяни, так і невсипущі активісти. Нічого — замість старих будуть нові свята, на які теж витрачатимуть багато бюджетних грошей. Власне, ніхто нам не заважає самим обирати, яку дату відзначати, а яку ні. Підозрюю, що таких свят буде не дуже багато. Бо ж для неофіційних святкувань потрібні гроші, свої, а не бюджетні. Я, наприклад, кілька разів подумаю. Бо Сашка з його настінним календарем вже давно немає на цьому світі, а випити за упокій душі на його могилці коштує недорого…
