Мій однокласник Сашко ніколи не випивав без приводу. Квартира на четвертому поверсі будинку на вулиці Коперніка, де жила його родина, завжди була відкрита для гостей. Одразу біля входу ліворуч від вішака для одягу висів тоді у цій квартирі відривний календар. Саме до нього підходив Сашко, коли хотів пригостити гостей чаркою, або навпаки — гості приходили не з порожніми руками.
У тому, комуністичному ще календарі, практично не було дня, на який не припадала б якась визначна чи не дуже дата або чиєсь професійне свято. Тому чаркував Сашко з гостями не просто так, а з нагоди якого-небудь дня пожежника чи річниці визволення Гвінеї від колоніального поневолення. Слід додати, що подібний підхід до календаря він здійснював далеко не щодня, а тільки тоді, коли мав за що купити пляшку або цю пляшку приносив хтось із гостей. Коли цього не було, день працівника комунального господарства чи річниця з дня народження Анрі Барбюса залишалися невідзначеними. Це було майже півстоліття тому, і з того часу я точно знаю: немає грошей — свята не буде! Не лише тихого сімейного чи дружнього. Офіційного теж! Згадайте, коли ви востаннє відзначали 1 Травня — день міжнародної солідарності трудящих, який досі є у нас державним святом? Забули? Знаєте чому? Тому що на відзначення цього «свята» вже четверте десятиліття не виділяють коштів із бюджету. А без них ані тобі урочистих засідань, ані демонстрацій, ані покладань квітів, ані народних гулянь, ані виступів творчих колективів на відкритих майданчиках та у закритих приміщеннях, ані салютів та феєрверків. Бо за все це слід платити. Звісно, що з бюджету — звідки ще? Саме тому наші чиновники завжди любили усілякі «дні міста», коли можна вільно списати з бюджету кругленьку суму на рахунки організацій, які це все організовують. Всім добре — і владі, й виконавцям, і більшості з нас. Тих, хто або не розуміє, що ці гроші вкрадено з їхніх кишень, або розуміє, думаючи при цьому, що бюджет все одно розкрадуть, тож нехай хоча б музика на вулиці пограє. Що саме святкувати чи відзначати нашим чиновникам не важливо — аби гроші бюджетні можна було витратити. Так само як моєму однокласнику колись було все одно, з якого саме приводу розпити пляшку. Нині такий час, що влада ще як слід не розуміє — що можна продовжувати відзначати трохи причому крадучи, а що вже неактуально чи політично недоцільно. Звідси усілякі скандали, на які звертають увагу як прості громадяни, так і невсипущі активісти. Нічого — замість старих будуть нові свята, на які теж витрачатимуть багато бюджетних грошей. Власне, ніхто нам не заважає самим обирати, яку дату відзначати, а яку ні. Підозрюю, що таких свят буде не дуже багато. Бо ж для неофіційних святкувань потрібні гроші, свої, а не бюджетні. Я, наприклад, кілька разів подумаю. Бо Сашка з його настінним календарем вже давно немає на цьому світі, а випити за упокій душі на його могилці коштує недорого…