Демократія розпочалась із преси. Лише тоді, коли виникла технічна можливість швидко розмножувати друковані тексти, нові ідеї стали швидко доходити до широких мас грамотного народу.
Після чого з’явилися політичні партії й почалася боротьба ідей між лівими та правими, лібералами та консерваторами тощо. Але так було не всюди. Коли в Європі триста років тому друкарські верстати розмножували щоденні газети, що конкурували між собою, вміщуючи виступи політиків різних напрямів, у нас друкували в основному церковні книги, чим ми нині чомусь пишаємося. Не вірите — поїдьте у Пересопницю, де на згадку про надруковане там Євангеліє витрачається щороку купа бюджетних коштів. Але мова не про це. Так чи інакше, газети у вісімнадцятому столітті почали друкувати і на нашій колишній батьківщині. Відрізнялися вони від європейських не лише зовнішнім виглядом і періодичністю — щоденних газет у нас досі немає. Різниця була у глибокій вірнопідданості тих газет тодішній царській владі. А щоб не було вже зовсім сумно, спритні видавці почали випускати розважальні листки. Перший називався «І те і се». Згодом у нього з’явився конкурент під назвою «Ні те ні се». Про що саме вони писали — точно не знаю, нам в інституті про це не казали, а у наших бібліотеках цих видань немає. Але чомусь здається, що назви обох газет в основному відповідали їхньому змісту. Не знаю, чи розповідали про це в інститутах нашим нинішнім політикам із купою дипломів чи не у кожного. Але розглядаючи пропаганду тих, що хочуть бути обраними на наступних виборах, щоразу згадую назви отих газет вісімнадцятого століття. Тому що немає у наших політиків боротьби ідей. Яка різниця між «тимошенкізмом» та «гриценківщиною»? Між «ляшкізмом» та «порошенківщиною»? Жодної! Усюди і те і се, а у підсумку — ні те ні се. Ну хоч хто-небудь скажіть щось конкретне! Ну хоча би покажіть, чим ви відрізняєтесь, окрім зачісок та статевих уподобань? Поки що мовчать або мимрять щось ні те ні се…
Микола НЕСЕНЮК.
