Перша половина мого життя припала на комунізм. На ті роки, коли у зручних кабінетах партійних райкомів, міськкомів і обкомів сиділа купа акуратних чоловіків та жінок, головним завданням яких було імітувати «будівництво комунізму». Я добре про це знаю, бо мені доводилось тоді про це все писати.
Отож аби показати хоч яку роботу, ті, що сиділи по кабінетах, мали проводити «мєропріятія». Але на той час народ зовсім розпустився і ці «мєропріятія» масово ігнорував. Що було робити? Вихід було знайдено в історично короткий термін. Він полягав у тому, що все, чим організовано займалися громадяни на роботі та поза роботою, було не просто так, а на честь чогось. Череда колгоспних корів паслася «на честь ювілею Жовтня», водії вели автомобілі «назустріч партійному з’їзду», спортсмени на стадіоні бігли «на честь річниці з дня народження Леніна» і так далі до безкінечності. Людям це все не заважало, а в обкомах та райкомах жваво звітували про «провєдьонниє мєропріятія». З тих часів минуло майже тридцять років. Нинішня молодь не знає, хто такий Ленін, плутає комсомол із клофеліном і не здогадується, що спільного між серпом та молотом. Але щось нагадує мені у нинішніх наскрізь патріотичних активістах отих людей із колишнього часу. Навіть скажу, що саме нагадує. Місцеві чиновники, чия юність минула у кабінетах комсомолу (молодіжне відділення комуністичної партії), наввипередки змагаються в ініціативах, крізь які проглядаються ті самі колишні «мєропріятія». Ось минулого тижня, наприклад, у Рівному відбувся «забіг у вишиванках». У чому було завдання цього забігу? Учасники змагалися у спорті? Зовсім ні. Встановлювали рекорди швидкості? Не смішіть! Показували новий спосіб бігу? Я вас прошу! То навіщо вони бігли? Все просто — хтось після цього забігу відзвітував про нову ініціативу та витрачені на неї гроші. І заходився думати далі. Готовий допомогти. Досвід юних років підказує, що незабаром у нас будуть шаховий турнір у вишиванках, футбольний матч у вишиванках, похід на риболовлю у вишиванках і так далі аж до сексу у вишиванках, чому ні? Все йде до того, що якщо колись ми не могли просто так щось робити не під керівництвом партії та комсомолу, то тепер будемо робити все під керівництвом патріотів. Нічого дивного — патріотам теж треба якось звітувати про свій патріотизм. Ось я, наприклад, пишу ці рядки у вишиванці. Тож можете записати процес мого писання у список заходів до чергової річниці, ювілею чи ще якогось іншого свята, яких у нас тепер як у колишніх комуністів «мєропріятій» — скільки завгодно!
Микола НЕСЕНЮК.
