Кожному з нас хоч раз у житті, а насправді набагато частіше, дуже хотілося зазирнути у майбутнє. Побачити, що буде за п'ять, десять чи двадцять років. Зробити це, звісно, неможливо. І не тому, що це фантастика і наука ще такого не досягла. А тому що майбутнє творимо ми самі. Як зробимо — таким воно й буде. Приклад? Будь ласка! Школяр-першокласник щодня бачить варіанти свого найближчого майбутнього у вигляді старшокласників, що вчаться поруч.
Кожному з нас хоч раз у житті, а насправді набагато частіше, дуже хотілося зазирнути у майбутнє. Побачити, що буде за п'ять, десять чи двадцять років. Зробити це, звісно, неможливо. І не тому, що це фантастика і наука ще такого не досягла. А тому що майбутнє творимо ми самі. Як зробимо — таким воно й буде. Приклад? Будь ласка! Школяр-першокласник щодня бачить варіанти свого найближчого майбутнього у вигляді старшокласників, що вчаться поруч. Дитина може таким чином обрати, ким бути — таким, як умовний Петро, тобто "ботаном" в окулярах, який, окрім науки, ні в чому не тямить, або таким. як умовний Василь, тобто сильним спортсменом, який веде здоровий спосіб життя, має міцні м'язи, але не дуже тямить у науці, або таким, як умовний Сергій, який курить, матюкається, розповідає похабні анекдоти і посилає подалі вчителів, або… Список можна продовжувати безкінечно. Так само може побачити своє найближче майбутнє ціла країна. Досить подивитися на сусідів, які вже пройшли той шлях, яким ми ще збираємось пройти. Звісно, що усі ми хочемо досягти такого рівня життя, як у цивілізованій Європі та США, щоб ми мали усе те, що мають ті народи, до яких ми їздимо у гості чи на заробітки. Внаслідок цього ми закликаємо наших керівників якомога швидше приєднуватися до цивілізованого світу і наздоганяти його чимшвидше. Подумати про те, навіщо нам це треба, часу, як ведеться, немає. Все поспішаємо, все доганяємо. На державу не сподіваємось. Бажаємо вже тепер мати такі будинки, такі авто, такий одяг, такі розваги, як в американському кіно чи вітчизняній рекламі. Що буде потім, коли ми усі врешті цього досягнемо? Дізнатися про це неважко. Досить подивитися міжнародні новини, аби побачити, що саме нині найбільше хвилює передові країни світу. У цих країнах, я маю на увазі ті ж самі США, Велику Британію, Францію, є певні економічні проблеми. Але ці проблеми там є завжди, про них нам ще за комуністичних часів розповідали. Нам би такі проблеми! Це я лише про економіку. Тому що до головної проблеми, що стоїть нині перед означеними вище країнами, я особисто ще не готовий. Маю на увазі узаконення одностатевих шлюбів. Саме навколо цього точаться нині головні суперечки у найбільш розвинених країнах світу. Отак — жили ці народи століттями, воювали між собою, працювали, створювали величезні матеріальні багатства і нарешті усього досягли. Тепер у них одна проблема залишилась — ті самі одностатеві шлюби. Про них нічого не знаю, тому оцінювати не берусь. Просто зауважую, що увесь наш труд, увесь наш потяг до прогресу, всі наші політичні й економічні суперечки, що врешті таки мають допомогти нам наздогнати цивілізований світ, цілком вірогідно приведуть нас до того самого, що й у них. До затятих суперечок про те, чи може жінка одружуватись із жінкою, а чоловік із чоловіком. Коли я це зрозумів, мені чомусь захотілося, щоб ми той Захід наздоганяли не так швидко. Чомусь не подобаються мені саме такі обриси нашого майбутнього.
