Колись давно це звалося канікулами — період майже у три місяці літа, коли у школі не було занять, вчителі йшли у відпустки тривалістю 48 робочих днів, а діти займалися тим, що вважали за потрібне. Вони або їхні батьки.
Тепер у школярів замість канікул настає «оздоровчий період». Діти шкільного віку разом із батьками та педагогами прийняли цей термін і вживають його в офіційному, а часом і у приватному спілкуванні. Подумати над тим, чому шкільні канікули перетворилися на «оздоровчий період», нікому. А навіщо? Вчителям що скажуть, те вони і робитимуть. А думатимуть у цей час про щось своє, не пов’язане з новаціями освітніх бюрократів. Але ж довкола діти! Діти ж усе чують! Коли малому кажуть, що влітку він буде «оздоровлюватися», то він цілком логічно вважатиме, що увесь інший час він займався чимось таким, що шкодить здоров’ю. Що, власне, практично відповідає дійсності. Тому що абсолютно безглузді слова довго не живуть. Міністерство освіти чи не щодня щось там вигадує, але усе це йде «у кошик», як пише комп’ютер. Тобто одразу ж забувається. Коли ж той бюрократ вільно чи невільно бовкне правду, вона одразу западає у голови і, як вчили нас у старі часи, оволодіває масами. Саме тому цілком безглуздий термін «оздоровчий період» сприймається усіма нормально і ні в кого не викликає запитань. Окрім тих, хто розуміє, що за кожним новим словом криється нове життєве явище, яке інакше не назвеш. Тож виходить, що всі погодились із тим, що дев’ять місяців «навчального процесу» в нашій школі є шкідливими для здоров’я. Бо інакше не було би потреби після них «оздоровлюватися». Чому так сталося? Чому безглуздість і шкідливість сучасної шкільної науки всі мовчки визнали і вважають, що так і треба? Можливо тому, що все більше людей переконані — у звичайну державну школу дітей віддавати не можна! Куди завгодно, аби не туди! Люди готові платити великі, а часом і дуже великі гроші не за якісну освіту — у різноманітних приватних, спеціалізованих та їм подібних навчальних закладах працюють такі самі педагоги і дають дітям ті самі знання. Звісно, якщо ці діти ті знання беруть. Платять за інше — за можливість не віддавати дітей туди, де їх піддають такому навчанню, після якого слід «оздоровлюватися». Те, що діти та онуки більшості міністерських бюрократів у ті школи не ходять, не обговорюється. Вони що, вороги своїм нащадкам? А що робити тим, хто не має такої можливості? Тим, хто змушений вести дітей у ті державні школи або лікуватися у державних лікарнях? Відповідь проста — «оздоровлюватись»! Тож не втрачайте часу — більше половини літа вже позаду!