Вперше цей термін я почув понад двадцять років тому. Здається, це стосувалося проекту вирощування у Рівному равликів для подальшого продажу до Парижа, де тих равликів їдять.
Не знаю, чим це закінчилось, але те, що наше місто не стало центром равлиководства — доконаний факт. З тих часів тих "пілотних проектів" були тисячі. І усі вони закінчилися нічим — організатори та виконавці сумлінно витратили виділені на це кошти і пішли за новими. Тому що не буває ніяких "пілотних проектів". Бувають просто проекти, які або втілюються у життя і стають конкретними будинками, дорогами, підприємствами, магазинами, банями і так далі аж до тих самих равликів. Або не втілюються — таке теж буває. Справжній проект відрізняється від "пілотного" тим, що на нього витрачають гроші у розрахунку на подальшу роботу. У "пілотних" же проектах просто витрачають гроші, а потім звітують про це тим, хто ці гроші виділив. Скажете, що це добре, що хтось дає гроші на "пілотні проекти". Ви справді так думаєте? Уявіть собі, наприклад, "пілотний проект" щодо впровадження у медицину знеболювальних засобів. Такий проект безглуздий, тому що усі ми хочемо, щоб нам видаляли зуби без болю. Треба просто виробляти більше тих знеболювальних та робити їх не занадто дорогими. Чому я звертаю на це вашу увагу? Тому що у нашому благословенному місті постійно здійснюються "пілотні проекти", на які виділяються якісь гроші. То в медицині, то у будівництві, то в освіті, то у комунальному господарстві, то ще десь. І жоден із цих "проектів" досі не став масовим. Тому що масовим стає лише те, що насправді потрібно і що насправді вигідно. А ті, хто займається тими "проектами", зацікавлені в іншому — в отриманні після "проекту" грошей на новий "проект", потім на новий і так увесь час. Нині уся наша держава — "пілотний проект", нам щодня повідомляють, що та чи інша країна, та чи інша організація дала Україні гроші на якийсь проект. І на цьому все. Ви відчули якесь покращення від цього? Якщо відчули, то ви є учасниками того чи іншого "проекту", якщо ні, то ви просто українець, якому щораз складніше виживати. Насправді ніякі "пілотні проекти" нам не потрібні. Нам треба, щоб в країні діяли нормальні закони і ці закони ніхто не порушував. Щоб можна було вільно купувати-продавати усе, що купується-продається, щоб можна було вести справу, не ховаючись від держави, яка цих наших справ не хоче. Тому що коли ми будемо вільно працювати, то навіщо нам ця держава? Виключно для підтримання громадського порядку та захисту від злочинців, як своїх, так і закордонних. Робить це наша держава? Не дочекаєшся. Державі немає коли. Президент побирається по світу, збираючи копійки на "пілотні проекти" замість того, щоб зробити Україну тим місцем, куди було б вигідно вкладати гроші. Чому він цього не робить? Тому що коли до нас прийде справжній світовий бізнес, наш президент зможе засунути свої цукерки хіба що в офшор. Тому що конкуренції не витримають із більш дешевими та якісними. І так з усім без винятку. Далі не продовжуватиму, бо лекція виходить. А нам нині не до лекцій — на нас чекають "пілотні проекти".
