Працювати на радіо мені доводилося не один раз. У різні часи, на різній апаратурі, за різних політичних режимів і навіть у різних країнах. Практично все змінилося за ці роки. На заміну величезним стаціонарним магнітофонам прийшли комп'ютери, з допомогою яких можна робити із звуком усе що завгодно. На відміну від давніх часів нині в ефірі можна говорити усе що завгодно без обов'язкового попереднього затвердження. І ще багато можна згадати. Але одне залишилось незмінним за ці три десятки років.
Працювати на радіо мені доводилося не один раз. У різні часи, на різній апаратурі, за різних політичних режимів і навіть у різних країнах. Практично все змінилося за ці роки. На заміну величезним стаціонарним магнітофонам прийшли комп'ютери, з допомогою яких можна робити із звуком усе що завгодно. На відміну від давніх часів нині в ефірі можна говорити усе що завгодно без обов'язкового попереднього затвердження. І ще багато можна згадати. Але одне залишилось незмінним за ці три десятки років. Не змінилися пісні на замовлення. До речі, ви знаєте, що пісня на замовлення є у нас окремим жанром музичного, з дозволу сказати, мистецтва? Чому окремим? Поясню на власному досвіді. З дитинства я любив усілякі пісні і музику. І коли потрапив нарешті на радіо, вирішив поділитися цією музикою із слухачами. Занадто нудною та одноманітною була музика на тодішньому радіо. І тут же отримав зливу скарг від слухачів. На що скаржилися? На те, що у піснях, які я включав у програму на замовлення слухачів, було занадто багато змісту. Уявіть собі, що хтось хоче піснею привітати, наприклад, тещу, з днем народження. Я ставлю в ефір веселу пісню, наприклад, про аероплан. Теща, а головне, усі її знайомі, почувши пісню, починають думати — а що мав на увазі зять, замовляючи для тещі пісню про аероплан? Далі як у тому анекдоті: — Мамо, ви неправі! — Значить я брешу? Значить я собака? Люди! Він мене сукою обізвав! Кінець цитати. Тож дуже швидко я зрозумів, що пісня на замовлення має бути ні про що. Точніше, про щось хороше, добре і лагідне. Звісно, що зрозумів я це не першим. Не один десяток артистів нашої естради разом з авторами пісень збагнули це давно і наклепали тих "пісень ні про що" стільки, що нинішні упорядники концертів на замовлення проблем не мають. І звучить ця лабуда в ефірі, переможно крокуючи крізь роки, не страждаючи від криз та революцій, а навпаки, міцніючи разом з інтелектом масового радіослухача. Запитаєте, навіщо я згадую про це саме тепер? Відповідь проста — нескінченні виступи кандидатів у депутати та їхня передвиборча агітація, яка заполонила інформаційний простір, насправді є тими самим "піснями на замовлення". Усі без винятку виступають за усе хороше проти усього поганого. Причому так, щоб нікого конкретно не зачепити. Тому усілякі там "удари" б'ють невідомо по кому, відібрати країну і повернути її народу теж обіцяють невідомо у кого, у рішучість зупинити "їх" не віриться через відсутність конкретних імен та прізвищ, і конкретних справ, які слід зупинити. І так далі, і тому подібне. Це зовсім не означає, що я закликаю вас нікому не вірити і ні за кого не голосувати! Але при всій симпатії до посаджених до тюрми Юрія Луценка та Юлії Тимошенко саме лише їхнє звільнення аж ніяк не може бути метою політичної сили. Випустити їх, звісно, необхідно. Але що буде потім? Юра знову розповідатиме анекдоти і бухатиме в іноземних аеропортах? Юля знову буде купувати газ за надвисокими цінами? Відповідь на це запитання, звісно ж, існує. Вона на поверхні — нічого конкретного рішучі "борці з режимом" нам не обіцяють тому, що конкретні обіцянки, якщо навіть їх ніхто не збирається виконувати, одразу викличуть запитання у політичних "тещ", "тестів", "сватів", "кумів" цих політиків. Можуть неправильно зрозуміти і образитися. Після чого перекрити тим опозиціонерам шлях до грошей, якими ті щедро оплачують нині недешеву виборчу кампанію, або нагадати, звідки у тих опозиціонерів ці гроші взялися. І кому це, скажіть, потрібно? Навіщо дражнити тещу непотрібними натяками? Краще замовити для неї стару-добру пісню про батьківщину-Україну, про батька та матір, про кохання-зітхання… Словом, про усе хороше. Що ми, я сподіваюсь, таки оберемо, відрізнивши фальшиві пісні кандидатів про все хороше від щирих. Так що слухайте ці пісні, читайте агітацію. Непотрібної інформації не буває.
