Море новин про Євро-2012, у якому потопає останніми днями вітчизняний інформаційний простір, дає можливість водитися у собі найрізноманітнішій інформаційній "рибі". Як і у морі звичайному ця "риба" буває різних розмірів, різного кольору і різних споживчих характеристик. Бо ж повідомляють не лише про футбол. Що про той футбол повідомляти: виграли-програли, забили-пропустили… Інша справа усілякі штуки навколо футболу, які, як для мене, є заздалегідь передбачуваними і прогнозованими. Хтось щось десь показав, хтось десь комусь щось сказав, хтось щось підпалив, хтось щось вкрав і так далі. Процес цей, ясна річ, не зовсім стихійний. Новини про Євро-2012 спеціально організовують і ретельно "фільтрують" одразу кілька поважних і добре оплачуваних за наші з вами гроші організацій. Ці організації ніби мають знати, що саме слід повідомляти світові з України у ці дні. І повідомляють.
Море новин про Євро-2012, у якому потопає останніми днями вітчизняний інформаційний простір, дає можливість водитися у собі найрізноманітнішій інформаційній "рибі". Як і у морі звичайному ця "риба" буває різних розмірів, різного кольору і різних споживчих характеристик. Бо ж повідомляють не лише про футбол. Що про той футбол повідомляти: виграли-програли, забили-пропустили… Інша справа усілякі штуки навколо футболу, які, як для мене, є заздалегідь передбачуваними і прогнозованими. Хтось щось десь показав, хтось десь комусь щось сказав, хтось щось підпалив, хтось щось вкрав і так далі. Процес цей, ясна річ, не зовсім стихійний. Новини про Євро-2012 спеціально організовують і ретельно "фільтрують" одразу кілька поважних і добре оплачуваних за наші з вами гроші організацій. Ці організації ніби мають знати, що саме слід повідомляти світові з України у ці дні. І повідомляють. Так, днями показали зустріч "друзів Євро-2012" із "дітьми Чорнобиля". Показали і показали. Ніхто особливо у це діло не вдивлявся, а ті, кому треба, поставили де треба відповідні відмітки і розписалися у відповідних відомостях. А мені дивно стало. Ну з "друзями Євро-2012" усе ясно. Бажаючих посвітити своїми фізіономіями на тлі популярного футболу завжди і всюди вистачає. А от "дітей Чорнобиля" де вони взяли? У мене складається враження, що в уяві вітчизняного бюрократа словосполучення "діти Чорнобиля" зайняло настільки тверде місце, що подумати над ним нікому і на думку не спадає. Навіщо думати? Діти як діти, коли треба їх куди треба приводять, що треба їм дарують в обмін на подяку перед телекамерою. Але ж діти — це не телекамери. Діти, коли хто забув, мають властивість рости. Виростати, дорослішати, старіти і так далі аж до повного спецкомбінату ритуальних послуг. Чорнобильська катастрофа, якщо ви не забули, сталася 1986 року, тобто двадцять шість років тому. Діти, які тоді народились, мають вже по 26, ті, хто ходив тоді до дитсадка — по тридцять, а ті, що ходили тоді до школи, вже скоро онуків до школи поведуть. Хто з них є "дітьми Чорнобиля?" Хто і де це визначає? І що це взагалі за термін такий? Іноземці — народ ввічливий і тактовний. Вони не будуть прямо в очі запитувати — де ви взяли саме оцих "дітей Чорнобиля". Не запитають, але подумають. Можливо, про те, що у цій загадковій і незбагненній Україні є десь місце, де як, перепрошую, на фермі, народжують і ростять "дітей Чорнобиля", аби було кого приводити на зустрічі з делегаціями і було кому робити подарунки. А як інакше? Іноземці далекі до наших бюрократів, яким немає різниці, на що державні кошти витрачати. Звикли витрачати на "ветеранів війни", ось і витрачають, хоча середній вік цих ветеранів наближається до ста років і практично усі вони вже отримали останню в житті допомогу. Упевнений, що "дякувати ветеранам" за наше щасливе дитинство керівні бовдури будуть ще сотню років. Чому ні — текст написаний, навіщо напружуватись і щось міняти. А куди гроші пішли? Тут інше питання. За гроші ці бовдури повстануть усі як один і горлянку перегризуть тим, кому це занадто цікаво. Щоб не запитували, де саме у нас вирощують малолітніх "дітей Чорнобиля". І іноземцям щоб не розповідали. Нехай самі здогадуються.
