З дитинства не люблю нарад, зібрань, зборів, з’їздів, конгресів і тому подібного. Чому з дитинства, запитаєте? Дітей же на наради не запрошують. А батьків? Скільки часу і нервів забирають батьківські збори, не підраховували? Ніколи не забуду, як моя мама, прийшовши з роботи, замість того щоб приготувати вечерю, бігла на батьківські збори і брала мене з собою, аби я вдома сам нічого, бува, не підпалив. Кілька годин минали дарма і не закінчувалися нічим хорошим. Невже не можна було вчительці просто зателефонувати моїм батькам і сказати, що я знову розбив м’ячем скло, граючи на перерві у футбол? Не збираючи заради цього три десятки заклопотаних батьків, матерів і бабусь і примушуючи їх червоніти одна перед одною за наші двійки, розбиті шибки та розмальовані парти і не залишаючи всіх їх разом із дітьми без вечері? А потім які були збори?
З дитинства не люблю нарад, зібрань, зборів, з’їздів, конгресів і тому подібного. Чому з дитинства, запитаєте? Дітей же на наради не запрошують. А батьків? Скільки часу і нервів забирають батьківські збори, не підраховували? Ніколи не забуду, як моя мама, прийшовши з роботи, замість того щоб приготувати вечерю, бігла на батьківські збори і брала мене з собою, аби я вдома сам нічого, бува, не підпалив. Кілька годин минали дарма і не закінчувалися нічим хорошим. Невже не можна було вчительці просто зателефонувати моїм батькам і сказати, що я знову розбив м’ячем скло, граючи на перерві у футбол? Не збираючи заради цього три десятки заклопотаних батьків, матерів і бабусь і примушуючи їх червоніти одна перед одною за наші двійки, розбиті шибки та розмальовані парти і не залишаючи всіх їх разом із дітьми без вечері? А потім які були збори? І у школі, й у війську, і в інституті, й на роботі? Що на них вирішували? Нічого не вирішували. Бо серйозні питання не на зборах вирішуються. І не на нарадах. Але мусили ми сидіти і на зборах, вислуховуючи «доповіді» з «дебатами», і на нарадах, де високий начальник показував, який він розумний і які ми навпаки. Все це відривало від роботи і псувало настрій. Досі ненавиджу наради. Згадайте, що може дати нарада у понеділок? Година-дві змарнованого часу, після чого знервований народ обговорює сказане в курилках та за кавою, вже не здатний щось путнє зробити. Хочеш завалити роботу — проводь наради щодня. Приблизно така формула вимальовується. Звісно, керівник має інколи збирати людей. Але тільки тих, кому слід коротко і зрозуміло поставити завдання. І все. Чому так не робиться? Відповідь проста — тоді всі будуть працювати і результати праці будуть відомі без всяких нарад. Коли ж половина підлеглих у начальника займається організацією нарад, а половина через ці наради відволікається від роботи, створюються ідеальні умови, щоб заплутати все так, що ніхто нічого не зрозуміє. Хоч з нарадами, хоч без них. Це я про звичайні наради звичайних керівників. Коли ж доходить до керівників вищих, то слів вже не залишається зовсім. Що робить, наприклад, начальник ЖЕКу, коли вулиця зранку не прибрана? Викликає кого треба і дає команду прибрати. Це коли він справді начальник. Коли ж цього начальника ніхто не слухає, а його команди ніхто не виконує, йому саме час зібрати зранку двірників у неприбраному закутку і розповісти їм за три години, як треба прибирати, згадавши при цьому головного інженера і бухгалтера, які в усьому винні. Скажете, що такий начальник ЖЕКу довго не попрацює. І будете неправі. Не вірите, подивіться під ноги, де або слизько від ожеледиці, коли мороз, або чавкає грязюка, коли відлига. Чисто теж може бути. Раз на рік, коли приїде наш всенародно обраний, щоб саме тут у нас заявити щось про НАТО, відносини з Францією чи перспективи роботу уряду, провівши для цього розширену нараду двірників. Вчора таку нараду він провів із працівниками атомних станцій. Вони ж бо не знали без Ющенка, як електроенергію виробляти. Тепер знають. Пресу він теж на наради збирає. Але тільки державну, яка має приблизно таку саму популярність, як і наш гарант Конституції. Добре, що мені на наради до Ющенка можна не ходити. Навіть на розширені. На роботу більше часу залишиться.
